Багато людей чекали на 9-й етап обміну полоненими. Приїхали з різних куточків країни з надією почути рідний голос чи хоча б щось дізнатися.
Ірина, чекає чоловіка:
Він написав, коли виходив на позицію: "Доброго ранку, я тебе люблю". Це була остання фраза і більше я нічого не знаю. Вже 10 місяців як пропав безвісти, чекаю, надіюсь, молюсь, прошу Бога повернути. Думаю щодня. Я тут хочу чути звістку, хоч якусь.
Родина з Харківщини приїхала з маленькою донькою захисника, яка народилася вже, коли батько зник безвісти.
Тетяна, чекає сина:
Так, як він хотів - Євангеліна. Це означаєдобра звістка. Чекаєте на добру звістку? Так. Приїздимо постійно. Раді за хлопців, ми їх підтримуємо. Кожна мама, жінка, дитина їх чекає. І у нас є надія, що наш теж повернеться.
Є ті, хто приїздить вперше, а є ті, хто не пропустив жоден обмін.
Анастасія, чекає чоловіка:
Я кожного разу відчуваю, кожного дня, що він дасть про себе знати. Їду з надією, що пощастить. Сподіваюся, що почую голос. Бо кожнен день - це біль. Важко. Кохання велике і безмежне. Ми планували мрії і життя, а сьогодні доводиться стояти тут і очікувати хоч якоїсь інформації.
Світлана, чекає брата:
Він сказав, що йде на позиції. Вийде через 2 дні і перезвонить, але більше не вийшов на зв’язок. Серед загиблих нема? Нема. Віримо, що повернеться, іншої віри нема.
Марія та Олена, чекають чоловіка і батька:
Підтримує мене двоє діток. Старша і молодша доньки. І віра в те, що знайдемо живого і повернемо додому...Ми дуже з ним схожі. Завжди була з ним... Донька татова повністю.
Під час 9-го обміну додому повернулися важкохворі та тяжкопоранені захисники. За словами Володимира Зеленського, за всі етапи стамбульських домовленостей вдалося визволити більше 1 тисячі українців. Є серед них і жителі Чернігівщини. Хлопцям важко після років і місяців неволі і знущань, але вони щасливі повернутися додому.
Автори: журналіст Юрій Михуля, оператор Олександр Довбенко
"Час Чернігівський" писав про таке: "Вірили, що він живий", - родина з Чернігівщини дізналася про долю зниклого воїна
