«Це ж ніякий не підкуп. Ми давно щось даруємо нашим виборцям. Для прикладу, для 18-річних виборців ми приготували шоколадки», - гордо розповідає представник місцевої виборчої комісії, одночасно підкреслюючи, що такі «шоколадно-горілчаній» традиції вже більше 20 років.
«Оце так - громадянська позиція» — сказали в Кремлі.
«От воно - спасіння» — подумало чимало тих, хто за своє волевиявлення отримав презент — пляшку горілки.
При цьому владці не вважають це підкупом, так — традиція. Ціна традиції – горілчана демократія у межах цілих дільниць, населених пунктів. А може – цілої країни.
У Новосибірській області пішли далі – ЗМІ повідомляють про підкуп виборців за допомогою… пива.
Встановлено, що громадянам вручили по 3 літри пива на виборчій дільниці.
Не з’ясованим залишилось, що саме мали робити російські виборці за горілку, пиво та шоколадки. Втім, красномовним підтвердженням, що це була мотивація голосувати за партію влади, є шалений «успіх» та перемога путінської «Єдиної Росії» на всіх дільницях по всій країні.
* * *
Отже, що маємо у політичному підсумку? Цієї неділі у Росії пройшли вибори в Держдуму, результати очевидні — у кріслах, за прогнозами соціологів, знову "Єдина Росія". І також "кишенькова опозиція" – ліберально-демократична партія Володимира Жириновського, комуністи та "Справедлива Росія".
Для замилювання очей кілька мандатів дали й іншим партіям. Однак, приховати очевидне і абсурдне владі РФ зовсім не вдалося.
У такій системі «справедливості під наглядом» і з «горілчаною приправою» розчарувалося більшість росіян. Про це свідчить і рекордно низька явка виборців, менше 50%. Втім, така статистика для голови ЦВК є цілком нормальною, а от для історії — рекордно низькою.
Та місцеві розуміють, що їх добросовісно віддані голоси теж піддаватимуться «особливій арифметиці»: один пишемо – два тримаємо в голові.
Або ж навпаки — оця десятка бюлетенів точно рахується як два. Цікаво, що члени комісій на деяких дільницях для такої математики й не чекали закриття, а вкидали стоси необхідного до урн прямо на очах у виборців. На відео жіночка у правому кутку завзято працює з бюлетенями, незважаючи на камери та купу «спостерігачів».
Є категорія виборців, яка не хоче втрачати час на те, що є просто фікцією. Адже є варіант, що навіть гарно сплановане виборче шоу скінчиться фіаско. Причина: світова спільнота може визнати вибори недійсними — адже в них брав участь Крим.
Втім керманичам Росії не звикати ставати героями антирекордів. І поки цивілізований світ йшов до дієвих форм демократії участі, у Росії вперто винаходили шляхи, як ці форми обійти.
* * *
З історичного.
Не допустити виборців до голосування. Цей спосіб успішно випробували у Російській імперії ще у 1767 році під час виборів депутатів в загальнодержавну «Уложенню комиссию». Тоді виборці голосували, опускаючи спеціальну кулю у поділену навпіл коробку – у праву частину з написом «Вибираю» або у ліву – «Не вибираю». Так було в інструкції. На практиці ж ті, хто організовував голосування, створили умови для обрання депутатами самих себе чи родичів. Для прикладу, один з естляндських поміщиків взагалі не допустив виборців до коробки – замість них у потрібне відділення кулі опускав його секретар. Звичайно, у потрібній для «шефа» пропорції.
* * *
А от традиція голосувати по кілька разів, і не просто так – а за горілку, пішла ще з перших виборів до Держдуми у 1906 у році.
Общественный деятель, думский депутат от партии кадетов Владимир Оболенский вспоминал, как в Симферополе активисты от конкурирующей партии октябристов скупали именные повестки, дающие право на участие в выборах, и раздавали своим людям. Причем подставные избиратели не всегда были способны назвать имя и фамилию, значившиеся в повестке.
«Когда я под вечер зашел в помещение, в котором удостоверялись личности избирателей, не получивших повесток, — писал Оболенский, — то наткнулся на такую сцену: в двери вваливается совершенно пьяный толстый человек в поддевке и сапогах бутылками.
— Ваша фамилия? — спрашивает его один из членов комиссии.
— С-с-синицын.
В списках Синицын не находится.
— Синицына в списках нет.
— Ну, наплевать, ищи В-в-воррробьева. Синицын — Воробьев — Чижиков — все одно. Я уже вон три раза ходил выбирать. Ррразохотился. Нужно четвертый раз пойти…»
* * *
Фальсифікації – улюблений засіб диктаторів. Якою б не була мета – засоби завжди знайдуться. І виконавці, які згодні за посади, гроші, нерухомість, пляшку горілки чи шоколадку, виконувати завдання диктатора.
Чи вистачить у російського горілчано-адміністративного виборчого менеджменту мізків, щоб не потрапити у світові рекордсмени з фальсифікацій за результатами виборів до Державної Думи у 2016-му? І чи скоро росіяни повторять «подвиг» президента Ліберії Чарльза Кінга, який на виборах у 1927 році примудрився отримати 234 тисячі голосів на свою підтримку. Це при тому, що загальна кількість ліберійських виборців тоді становила 15 тисяч. Таким чином, результат голосування становив 1560%.
Залиште ваші коментарі
Коментувати пост як гість