64-річна Ганна СМЯНОВА з Матіївки Батуринської громади шукає свою другу половинку. Чоловіка. Такого, щоб жити разом було в радість і їй, і йому.
— 16 років як удова, — ділиться Ганна Іванівна. — Живу сама. Дві дочки дорослі. Живуть окремо своїм життям, зі своїми сім’ями.
Уже на пенсії. Працювала на інжекторі, приймала молоко в людей.
Раніше з чоловіком тримали господарство: корову свині. Зараз — тільки кіт і песик. Якщо буде бажання, господарство можна завести. Бройлерів дочці ж виростила. Але вважаю, що вже його багато не потрібно.
Хата своя. Але без газу, опалення пічне. Як нема де людині жити, прийму до себе. Але згодна й на переїзд. Аби недалеко: у Чернігівську або Київську область.
У селі є магазин. Більше нічого. Добираємося два кілометри до Батурина (Бахмаччина).
Хотілося б, щоб чоловік грав на гармошці чи баяні. Покійний чоловік грав дуже красиво. А я — на бубні. Жодне весілля без нас не обходилося. Чоловік працював у міліції. Багато років співала в сільському хорі, брала участь у художній самодіяльності. Зараз уже — ні.
Характер м’який, лагідний. Люблю жартувати. Наївна, людям довіряю.
Зростом 1,65, вагою 85. Дуже повною ніколи не була. Русява.
Хотілося б зустріти людину свого віку. Щоб не занадто молодий і гарячий. Краще спокійний. Юшечки зварила, випрала, прибрала, обняла й поцілувала.
Єдина вимога до чоловіка — щоб не пив горілки, не зловживав.
А ще я затята рибалка! У селі велике озеро. Якраз коло мого городу. Карасі, щуки, лини — усе водиться. Ловлю і вудкою, і спінінгом. Тільки нехай зі своєю вудкою їде, — заливається сміхом Ганна.
— Щодо зарплатні — невимоглива. І хата його не треба. У мене мої три тисячі пенсії є. Аби руки не розпускав.
Чоловік не курив. Але якщо в нього є бажання і гроші на цигарки — нехай собі курить.
— Зуби дивитися будете? — закидаю провокативне питання.
— Та бажано, щоб були, — віджартовується жінка. — У мене он повен рот. Золотих.
Живу в центрі. Магазин недалеко. Але й цвинтар поряд, — попереджає. — Через паркан. Раптом злякається. Вулиця порожня, одна моя хата стоїть. Бо люди не дуже люблять коло кладбища.
Вважаю, з усіма можна спільну мову знайти. Але якщо на гармошці не вміє, хай не дзвонить! — знову сміється жінка.
— За собою доглядаю. За чоловіком завжди була на виду. Звичка доглядати за собою залишилась. Манікюр, зачіска. Люблю, щоб гарно було.
Город 15 соток. Є полуниці, малина, смородина.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Олена ГОБАНОВА. Фото надане Ганною СМЯНОВОЮ
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Після поранення втратив руку: Павлу Лепеню з Городні сниться Нью-Йорк
- Завдяки газеті знайшов армійського товариша: служили 60 років тому
- У неї — п’ятеро дітей, в нього — семеро: зійшлися і живуть на Чернігівщині
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
