Літописний Любеч за свою довгу історію пережив не одну ворожу навалу. Під час вторгнення рашистів селище не було окуповане, але опинилось практично у блокаді. Як жителі виживали тоді і як живуть зараз - у нашому відео.
Любеч - невелике селище, яке, однак, не раз грало значну роль в історії України та Чернігово-Сіверщини. Його розташування дозволяло у давньоруський час контролювати великий водний шлях "із варяг у греки". Тут не раз точились бої. Саме перемігши під Любечом свого брата Ярослав Мудрий став князем київським.
Неодноразово Любеч захоплювали вороги: смоленський князь, половці, татаро-монголи. Під час останньої навали ворогів у 2022 року селище не зазнало окупації, але фактично було відрізане від решти області.
Тим не менш, селище жило, хоч і у важких умовах.
"В час активних бойових дій насамперед не вистачало продуктів. Користувались тим, що є у людей. Ну і коли виявилась можливість виїзду, то привозили з Києва гуманітарну допомогу", - каже Валерій Костильов, Любецький селищний голова.
А ось що кажуть про часи активних бойових дій місцеві мешканці.
"Дома з дітьми сиділи. Страшно було, гуркотіло. Хліба нам деякі підприємці привозили мало, діти хотіли хліба"
"З труднощами було. Але це не активні бойові дії, які були в самому Чернігові. Оце тяжко. А те, шо в Любечі було... Можливого, для когось, кажуть, блокада була. Але для мене як для людини, я переживаю за всю Україну, отам де бойові дії"
Наразі Любеч живе відносно мирно, хоча під боком - ворожа Білорусь. Є проблеми з інформбезпекою - деякі жителі тут дивляться білоруські телеканали, але й українське телебачення транслюється без поміх. Є проблеми із наповненням бюджету, але і це місцева влада і бізнес намагаються вирішувати
"Було тяжко, бо у нас аграрний сектор, бюджет наповнювався від аграрії. На сьогодні ситуація виправилась, аграрії виплачують гроші, які вони винні. Виправляєм становище і живем". - каже Валерій Костильов.
У селищі дуже багато історичних та археологічних пам'яток у тому числі - національного значення.
"Любеч це пам'ятка археології національного значення. У нас є кам'яниця Полуботка, наказного гетьмана, це XVIII століття. І місцевого значення: печери преподобного Антонія і Спасо-Преображенський храм. Ну і сама територія, як я сказав, це пам'ятка археології національного значення", - розповів Сергій Заліський, заступник директора музейного комплексу "Древній Любеч".
У лютому-березні співробітники музею облаштували імпровізоване бомбосховище для себе та експонатів. А зараз - допомагають ЗСУ.
"Зараз ми займаємось благоустроєм території і допомагаєм ЗСУ. Зацмаємось виготовленням окопних свічок і плетемо маскувальні сітки", - каже Сергій Заліський.
За час воєнних дій Любеч не зазнав руйнувань, не було тут і жертв. Нині селище намагається жити, відновлювати бюджет. І з острахом дивиться на зовсім близький білоруський кордон.
* * *
Проект реалізується за підтримки Інституту економічних досліджень та політичних консультацій в рамках програми «Громадськість за демократизацію», яка фінансується Європейським Союзом
