Виявляється, дерев‘яні хати з мереживними вікнами та побитими парканами з власною історією і жителями які подекуди стали свідками справжньої війни - можуть стати цікавою темою для інстаграму.
Чимало іноземців із захопленням читають про сільські принади та реалії, бо фото мають текст-супровід англійською мовою. Інстаграм old_khata_project поступово набуває популярності - за постами про життя-буття української, і чернігівської зокрема, глибинки вже стежить майже 20 тисяч користувачів. Ще понад 4000 підписників - у фейсбуці.
У фокусі тут - чимало яскравих будиночків з різних куточків України, і сіверська краса Чернігівщини теж: Ловині, Макишина, Лукашівки, Великої Дороги, Ягідного, Якубівки, Шестовиці та багатьох інших сіл.
Авторками документального проєкту є двоє дівчат зі Сходу України - фотограф Анна Ільченко та журналістка Світлана Ославська.
Old_khata_project почався у 2020 як експедиція селами України в пошуках естетики традиційного житла і переріс у справжню сільську документалістику.
“Ми фотографували сільські хати та записували історії їхніх господарів. Ми любимо сільські хати і хочемо зафіксувати, зберегти і показати їхню красу і глибину. Бо хата — це завжди більше, ніж просто житло. Це світ, який людина створює навколо себе і для себе. За матеріалами експедиції зробимо фотокнигу. Після війни. У 2022 році документуємо, як села і люди переживають війну та окупацію”, - зауважують креаторки.
На період з лютого по травень проєкт поставили на паузу - через бойові дії на півночі України. Згодом, у травні авторки вирушили у експедицію дорогами Чернігівщини та Сумщини - фільмувати емоції та події, які сталися у цих краях буремної весни.
“Сім днів у різних селах. Під кінець виснажилися так, що є сили тільки перелічувати назви. Великий Самбір, Підлипне, Боромля, Стара Чернеччина, Білка, Станова, Москаленки, Велика Дорога (але це вже Чернігівська область). Рани в селах заростають зеленню. Час ірисів і акації… Рух допомагає, сидіти на місці і спостерігати, як росія руйнує усі ті міста і села, які для нас більше, ніж назви, усі ті безіменні і дорогі куточки природи, було б значно тяжче.
Це була третя експедиція часу повномасштабної війни. Перші дві — Київщина і Чернігівщина…
На Сумщині ми записали жінку, чийого батька застрелили з колони російської техніки, яка рухалася через село. Говорили з іншою жінкою, чийого чоловіка викрали, коли він прийшов до себе до хати.
Але попри те, що таких, умовно кажучи, тяжчих історій, ще не маємо опублікованих, ми бачимо, що наша аудиторія, зокрема іноземна, добре розуміє і передає далі наші меседжі: українці піклуються про землю, природу і тварин, українці створюють красу, і навіть серед війни мають силу думати, «а що ж там мої рози». Коротше, росія — це пітьма, а українці є світлом, і світло переможе”, - публікує old khata project.
Що цікаво, в об’єктив потрапляють не лише літні люди та їхні будинки. Авторки також спілкувалися з чернігівцями - як вони виживали під час російських блокад та окупацій.
“За час окупації займалися тим, щоб наше село снабдить усім… Хліба ж не було. В мене є маленька мєльніца. Мололи спочатку своє жито, але його не вистачало. Тоді ми поїхали в Городню, брали там хліб. А потім нам сказали, що в них немає запасу борошна, і хліба не буде. І ми почали купляти по селам у людей жито, молоти і возити в Городню. Вони нам давали хліб, ми їм возили муку. Отак і жили. В основному, все врем’я займала молотьба і пошук зерна, ну і треба було підвозити все, що ми могли достать: солодке, ковбасу, ліки. Такий був загружений, в пам’яті тепер немає нічого. Наче заснув, встав — і все закончилось”, - розповів Максим Богачов з Макишина.
Максим Богачов, Павло Галько і Владислав Богачов
“Я думаю, вже як підуть наші розбивати їх, дак хай догонять до Москви, до самого логова путінського. Щоб уже вони не то що самі не приходили, а й дітям своїм заказували на українців нападати. Українець — він умре, но не здасться. Хай голий останеться, ну він їх розіб’є. Я і сама не позволю, щоб сосєд керував, як мені жить. Ви собі живете, ми собі. Нам нравиться. Було, поїду в Чернігов, подивлюсь — душа радується. Квіти понасаджують, стіки красоти. Якийсь случай — столи гнуться. Що ще треба? Трудись — і будеш мати. А воно прийшло й поунічтожало”, - бідкається Марія Напалько, жителька села Лукашівка.
Марія Напалько із Лукашівки
Чи не наймальовничіша хата - у Надії Рекун в селі Ловинь. Будинок з дерева, з блакитно-візерунчастими ставнями на вікнах.
Світлинами чернігівської глибинки не лише милуються, дехто заходить на old_khata_project, щоб упізнати рідні місця або побачити фото близьких.
“Снаряд розірвався в городі, там отакенна яма! Я кавунів насадила в тій ямі, щоб земля не гуляла”,- розповіла Мотря Деркач, село Якубівка, Чернігівська область. Світлину жінки у власній хаті впізнала її донька Валентина Бешун, яка у коментарях зауважила: “Моя мамулечка рідненька! Дай Боже тобі здоров'я!”.
Мотря Деркач з Якубівки
Читати також: У Чернігові продали на аукціоні керамічного півника-побратима знаменитої статуетки з Бородянки
