Розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.
Ці історії можуть стати прикладом для держави та волонтерів, аби виробити системні рішення для людей, життя та тіло яких змінилося внаслідок війни.
«Це було так неочікувано. Воно як бахнуло, то мене оглушило. Коли глянув на ногу, то зрозумів, що стопи немає», — пригадує 45-річний Олександр Коцюба. Торік після звільнення Ізюма він повернувся додому й наступив на «пелюстку». Як наслідок йому ампутували стопу, а потім поставили протез.
Зараз держава фінансує протезування людей з інвалідністю. За це відповідає Фонд соцзахисту, який і приймає заявки. Що потрібно для того, аби отримати протез, читайте в матеріалі ШоТам.
Поїхав рятувати будинок в деокупованому місті
Олександр — будівельник. Він жив в Ізюмі, але виїхав з родиною незадовго до окупації. Після звільнення міста повернувся до свого будинку, щоб відновити його після російських атак.
Коли Олександр працював біля дому, він наступив на так звану «пелюстку» — протипіхотну міну натискної дії радянського виробництва. Чоловіку відірвало ліву стопу.
Олександр Коцюба тримає шматок гумового чобітка, який розірвало внаслідок вибуху. Фото: ШоТам
На щастя, поруч були українські військові. Вони відтягнули пораненого та перетягнули його ногу джгутом. Кілька хвилин — і на місці вже були медики. Олександра поклали на ноші та повезли в лікарню, де йому ампутували ступню. Чоловік одразу вирішив, що буде ставити протез.
Держава допоможе з протезом
Протезування нині доступне для українців, які втратили кінцівки внаслідок війни. Олександр каже: це безкоштовно і швидко. Ось як це працює:
- За протезом чоловік звернувся до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, і йому допомогли. Подзвонити можна за безкоштовним номером: 15-39.
- Щоб отримати протез за кошти держави, цивільним спершу потрібно зібрати пакет документів і подати заяву до Фонду соцзахисту. Це можна зробити фізично через ЦНАП чи орган соціального захисту населення, а також через заявку онлайн в «Електронному кабінеті осіб з інвалідністю».
- Наступний крок — обрати виробника. Держава надає змогу ознайомитися з різними фірмами, які виготовляють протези.
- Далі потрібно очікувати на рішення Фонду соцзахисту. Схвалення дозволу на протезування може надійти в SMS-повідомленні чи можуть подзвонити або написати в електронному кабінеті.
- Відтак людині, яка потребує протезування, потрібно звернутися до фірми, яку вона обрала, та очікувати на надання послуги. До речі, протягом двох тижнів після цього за бажанням ще можна змінити виробника.
Олександр Коцюба показує протез, який йому встановили на лівій нозі. Фото: ШоТам
Постійному протезу передує навчальний
За словами протезиста Сергія Коваля, який займався виготовленням протеза для Олександра, кожній людині конструкцію підбирають індивідуально. Зокрема, фахівці звертають увагу на вид ампутації: чи збережене коліно, чи є культя тощо. Також важливо те, чи активною є людина в житті.
«Технологія розвивається. Наразі є електронні колінні вузли, а також імпланти, які «саджають» у кістку, і вже до кістки кріпиться сам колінний модуль. Конструкція, яку ми зараз виготовляємо, — це тримач. Далі йде колінний модуль, а далі вже сама труба з фіксатором, які всаджуються в кістку», — розповів Сергій Коваль.
Фахівець додає: протези зазвичай виготовляють швидко. Приблизно за тиждень людині можуть зробити навчальний протез, а протягом місяця-півтора вже постійний. Перевагу в черзі надають військовим, цивільним з мінно-вибуховими травмами, а також дітям.
Відновлює своє житло й допомагає іншим
Тепер Олександр має протез, а з ним — можливість продовжувати відновлення власного будинку. Паралельно чоловік допомагає іншим і заробляє цим на життя — будівельні роботи виконує власноруч. У майбутньому він планує повернутися на підприємство, де працював до вторгнення, але вже з меншим навантаженням.
Олександр Коцюба працює біля власного будинку, який постраждав від російських обстрілів. Фото: ШоТам
Олександр закликає всіх українців, які також втратили кінцівки внаслідок мінно-вибухових травм, не опускати руки, а натомість переключатися на роботу. Каже, що коли сам працює, то взагалі забуває, що він на протезі.
Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні та за підтримки Уряду Японії. Серія публікацій реалізується в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».
Джерело: ШоТам
Читайте також:
- Студенти на пенсії. У деокупованій громаді на Чернігівщині працює Університет третього віку
- «Люди кажуть, що це не на часі, але ж коли тоді жити?». Перукарка з Ніжина відкрила салон краси у розпал війни
- «Десерти такі смачні, що їх хочуть спробувати навіть коти». Як кондитерка з Прилук наважилася втілити дитяче захоплення у розпал війни
