Попри те, що у безпосередній близькості до Куликівської громади бої не велися, ситуація загрожувала перетворитися на гуманітарну катастрофу. Тим більше, що сюди почали масово приїздити вимушені переселенці. Так би й було, якби ініціативу не перехопили місцеві підприємці, виробники харчової продукції, волонтери. Через паніку, а як наслідок - шалений ажіотаж, вже зранку 24 лютого з полиць крамниць зникло практично все.
Як Куликівська громада поборола проблему дефіциту хліба, хто і як саме забезпечував її жителів харчами та речами першої потреби - розповіла селищний голова Юлія Постернак:
"Одразу ж у наступні дні після вторгнення рашистів, у громаді розпочалася активна робота щодо залучення, накопичення та забезпечення місцевих жителів та внутрішньо переміщених осіб продуктами харчування та найнеобхіднішими засобами. Найпершою проблемою стало питання неможливості забезпечення повною мірою основним продуктом - хлібом, оскільки через воєнні дії ускладнилася доставка хліба із Чернігова та Ніжина, а також дефіцитним продуктом ставало борошно. Тут на допомогу прийшли місцеві підприємці та волонтери, які передавали по кілька мішків борошна у їдальні закладів освіти, де кухарі почали щоденно випікати хліб.
Вже у перші дні березня дитячі садки Дроздівки, Авдіївки, Куликівки, Горбова та Ковчинська школа почали приймати переселенців. Таким чином люди були розміщені у теплих приміщеннях з електроенергією та водою, отримували триразове харчування.
Щодо продуктів, із яких готувалися обіди: спочатку активно долучилися жителі усієї громади, приносячи до закладів овочі і домашню консервацію, згодом дещо завезли волонтери, а вже до середини березня надійшли дві фури гуманітарної допомоги (одна із них курятина) - цими продуктами забезпечувалися ті заклади, які приймали і годували переселенців та військових.
Загалом у вищезгаданих закладах за майже два місяці від початку кінця березня випечений у дитячому садку та школі хліб передавали військовим, теробороні, стаціонарному відділенню лікарні, будинку літніх людей, одиноким особам поважного віку, дітям з особливими потребами. Щодня випікали до 150 буханців.
Крім того, кілька закладів освіти взяли на себе важливу місію - забезпечувати харчуванням військових ЗСУ, чергових на блокпостах, переселенців.
Після 5 березня наша громада стала транзитною територією у плані евакуації людей, які тікали від війни із Чернігова та окупованих сіл області. До Куликівки прибували мікроавтобуси та легковики, які очікували людей, щоб відвезти у західні регіони країни, або ж за кордон. У більшості своїй ці автівки привозили невелику кількість гуманітарної допомоги, залишалися на добу або і більше у селищі, а потім із біженцями вирушали в дорогу.
Спочатку волонтерська гуманітарна допомога складалася, як правило, із кількох упаковок памперсів, дитячого харчування, їжі швидкого приготування, бутильованої води тощо. Ці продукти одразу ж передавалися на харчоблоки закладів, що приймали переселенців. У першу чергу, забезпечувався харчоблок Куликівського дитсадка, оскільки за добу там отримували харчування від 50 до 150 осіб, а це і військові, і водії-волонтери, і евакуйовані, і представники різних спецслужб.
Із середини березня гуманітарну допомогу почали роздавати переселенцям та іншим категоріям жителів. Спочатку з’явилася можливість підтримати жінок із дітьми памперсами та дитячим харчуванням. Перша видача цих товарів відбулася у Центрі культури: мам записували у список, також фіксували вік дітей і видавали по кілька памперсів на одну дитину. Першої партії такої гуманітарки не вистачило, але згодом надходження збільшилися, і товарів для дітей вистачало усім повною мірою. У старостати також періодично передавали засоби гігієни та харчування для дітей.
Дещо пізніше почали видавати продукти харчування. Перша видача курятини (виключно для переселенців за списками, що на той час уже були у ЦНАПі) відбулася також у Центрі культури і тривала протягом двох днів. У наступні дні видача гуманітарних продуктів була організована у Куликівській школі. Слід сказати, що черги були великими, однак люди намагалися кілька разів ставати до черги, щоб отримати той самий набір. Загалом за два дні організованої видачі продуктові набори отримали 1100 осіб. Водночас у Центрі культури переселенці могли отримати одяг, що принесли місцеві жителі або ж привезли волонтери, самі ж жителі громади отримували курятину.
За кілька днів відбулася повторна видача тих же видів продуктів, але вже за реєстрацією у спеціальній таблиці та за наявності паспорта. Так, організовано чотири дні поспіль працювали із переселенцями. Вони отримували ту ж курятину, набори продуктів харчування та одяг. Таким чином, послугою скористалися 1200 переселенців та 600 їхніх дітей.
Пізніше таким же чином видавали допомогу і куликівчанам. Було зареєстровано 800 жителів. Кілька разів та ж сама курятина передавалася і до старостинських округів. Не залишилися поза увагою і жителі постраждалих сіл Б.Муравійки та Грабівки".
Юлія Постернак також зазначила, що Куликівська громада не могла не підтримувати окуповані села сусідніх громад, і тому чи не щодня відвантажувалися харчові продукти для Пісок, Іванівки, Количівки та інших постраждалих сіл області.
Джерело: газета "Поліська правда"
