Донедавна вважали, що заєць-біляк зник з Чернігівщини, а поодинокі особини потрапляли в наш регіон тільки із білорусі чи рф. Проте станом на зараз достовірно відмічена наявність цих звірків у північних районах Чернігівщини, Сумщини та Житомирщини.
Заєць-біляк, рослиноїдна тварина, має чималу кількість ворогів. Щоб вберегтись від них та не стати для когось сніданком, обідом чи вечерею, має відповідне захисне забарвлення: взимку. Його шерсть повністю біла, окрім кінчиків вух, які залишаються чорними, тому заєць-біляк на снігу та льоду практично непомітний.
Крім окрасу, у снігу він риє такі собі нори-тунелі, ховаючись як від своїх потенційних ворогів, так від і морозу. У такому сховку він, як правило, залишається до настання сутінків і тільки тоді вирушає на пошуки їжі.
Навесні колір шерсті зайця-біляка знову змінюється на темний - чорнувато-бурий або коричнево-рудий: все залежить від температури, тривалості світлового дня та навколишнього середовища. Цим тваринам, щоб вижити, необхідно пристосовуватися та максимально «маскуватись» під той природний осередок, де вони живуть.
Також заєць-біляк дуже рухливий та швидко бігає. Якщо він бачить для себе загрозу, - спочатку застигає на місці, неначе завмирає, проте, якщо ця його хитрить не спрацьовує – стрімголов біжить «у світ за очі» і швидкість його може сягати 60 км/год. Коли заєць втікає, приміром від лисиці чи собаки, він іноді робить великий стрибок убік. І нерідко хижак у таких місцях втрачає слід, а коли знайде, заєць – «марафонець» забігає вже доволі далеко.
Ще - він має добрий зір та нюх. Очі зайця розташовані досить високо з боків голови, що дає йому можливість одномоментно оглядати велику площу навкруги.
Зайці-біляки більшу частину життя проводять наодинці. Єдине виключення – шлюбний період на початку весни. Тоді зайців –біляків у короткому проміжку часу можна побачити, якщо пощастить взагалі їх побачити, у парі. І самці по відношенню один до одного стають дуже агресивними. Майже увесь час вони затівають бійки через самок.
Заєць-біляк занесений до Червоної книги України - має статус «вразливий», ще – він є у Червоному списку МСОП (Міжнародний союз охорони природи) і як вид, що підлягає охороні, включений до Бернської конвенції. Охороняється у ряді національних природних заповідників України.
Джерело: Чернігівщина туристична
"Час Чернігівський" писав про таке:
- У Чернігові хазяйка відмовилася від кішки, яка 6 днів не могла народити
- «Кожна була мені за подругу»: на Чернігівщині жителька громади віддає кіз
- На Чернігівщині під час гасіння пожежі врятували черепаху, але ласку врятувати не вдалося
