Пасажири звикли скаржитися на водіїв: то висадив не там, то не зупинився, то виматюкав. А хто хоч коли-небудь запитав водія, чим його дістають пасажири? От ми й запитали.
— Уже додому їду, — відніс документи на автостанцію Анатолій ШЕМІТЬКО, водій. Повертається до маршрутки «Чернігів – Бахмач». — Зранку привіз пасажирів в обласний центр. Трішки відпочину, перекушу і треба прибрати в салоні. Коли тепло, ще й вологе прибирання роблю. Зараз вже не мию, щоб не слизько було. Віником сміття вигрібаю. За кермом понад 30 років. Починав у селі на «ГАЗоні» їздити. На заводі продтоварів «Ясен» трудився, товар по Чернігову возив. На міському автобусі, 35-му, пасажирів возив. Тоді на область перейшов.
— Власник не ображає?
— Хазяїн у мене ловкий. Діма Позняк. У нього два автобуси. Я на цьому, він на другому возить. Бо нікому. Зранку везе, увечері повертається. Я на ніч їду. 210 кілометрів в один бік. Чотири години в дорозі. Маршрут довгий: Мена – Сосниця – Короп – Батурин. Ночую в гуртожитку. Платить перевізник. Тепло, гарно. Усі умови є: кухня, ванна, туалет. Вода гаряча, холодна. Зранку повертаюся додому.
Квиток з Чернігова до Бахмача коштує 330 гривень.
Смітять
— Що залишають після себе пасажири?
— Жуйки під сидіннями. Тоді відшкрібати треба. Хот-доги люблять їсти. Доки маршрутки немає, пасажири не голодні, — сміється. — Коли під’їжджаю, заходять з їжею. Уже не пускаю: «З’їж, а тоді заходь». Бо упаковки з тих хот-догів залишають. Або крекери їдять, тоді крихти по всьому салону.
Багато друзів і до Києва возять пасажирів, і до Корюківки. І проблеми у всіх однакові. Бувало, пасажири понакидають сміття. Колега каже: «Не буду прибирати в салоні. Хай подивляться». Заходять: «Ой, як у вас в автобусі брудно». «Це я накидав? Коли перестанете смітити, тоді й чисто буде». Кілька разів так проїхав і навчив. І я так практикував. «Заходьте, — кажу. — Ви, а може, і не ви, учора їхали. Оце бачите, як їздимо? Ви зауваження робите. А сміття не я накидав. У такому свинюшнику і будемо їздити». До повномасштабного вторгнення це було. На роботу — з роботи. Їздять майже одні й ті самі. Усіх вивчив. Після того випадку бачу, серветку вже не під ноги чи за занавісочку пхає, а в кишеньку кладе. Коли чисто, і самому приємно.
Забувають речі
Шапки, шарфи, рукавички забувають. Колись три шапки тижнів два возив. Ніхто не звертався. Залишив удома, раптом власник знайдеться. Телефони, гаманці гублять. За таким зразу повертаються. Дзвонять на вокзал. Кажуть, яким автобусом їхали. Зв’язуються зі мною. Приходять, забирають. Сумки не лишають, бо великі, — жартує.
Дурять, не платять за проїзд
— Кум до Києва їздив. Казав, паспортів здоровенний стос возив. Жартували: «Мо’, кредитів на них понабирали». Їде без грошей, — наводить приклад. — Дає паспорт під заставу. Каже: «Завтра прийду з грошима». Так і з кінцями. Заяву на втрату написав, новий паспорт отримав. А водій повірив, провіз безплатно.
У мене був випадок. Хлопці із заробітків поверталися. У кишенях тільки долари. «Хлопці, я ж не банкомат і не обмінник». Один лишається біля автобуса, двоє побігли, гроші обміняли. Ще й зверху дали.
Підганяють водія. Сперечаються
Буває, за графіком не встигаємо. Просять швидше. Кажу: «Ви хочете попасти в «Надзвичайні новини» чи в Чернігів?» «Краще в Чернігів», — відповідають. До всього треба ставитися трішки з гумором. Бо сперечатися безглуздо.
Був випадок у 2014 році. Тоді до Прилук їздив. Військовий їхав, з УБД. П’яний, неадекватний. Сперечався. А мені мордобою не хочеться. І його ж додому треба довезти. Довелося поліцію викликати. Вони висаджували з маршруту.
Лаються
— А як зауваження робимо, то у всьому завжди винен водій, — продовжує Анатолій Шемітько. — Починають дзвонити хазяїну. Він — водію. Виясняє, що там сталося. Намагаюся ні з ким не лаятися, не сперечатися. А краще жартувати. І пасажиру настрій підняти.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ
"Час Чернігівський" писав про таке:
- У Чернігові хулігани стріляли у маршрутку - зловмисників затримали
- Пасажири обурені - водій маршрутки не повернув дитині решту за проїзд?
- Золото повернули власниці. Жінка загубила прикраси у ніжинській маршрутці
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
