Вероніка не стримує сліз. Нарешті дізналася, що брат живий. Каже, він служив у 119 бригаді.
Вероніка, чекає брата:
Понад 10 місяців, як зниклий безвісти. Сьогодні перша звістка. В полоні. Був поранений. В акті розслідування написано. Вірила і буду вірити, що він живий і повернеться.
Відбувся другий етап обміну між Україною та росією важкопоранених і важкохворих військовополонених. Найтяжчих везли «швидкими», інших – автобусами. Багато українських родин чекають на повернення своїх рідних чи хоча б якоїсь звістки про них. Тримають фото та передають їх звільненим хлопцям. Наталія з сином в очікуванні на чоловіка і батька вже довгих 3 роки.
Наталія, чекає чоловіка:
Багато хлопців з 2022 року. Без підтвердження інформації. Немає 3 роки, морально важко, жити не хочеться, віра втрачається. У нас сину 17 років. Батько потрібен. І йому важко, і мені. Дитина з 14 років підтримує маму, а має бути навпаки. Ми не втрачаємо надію.
Частина звільнених українських військових під час цього обміну вважалася зниклими безвісти. Зізнаються, що утримувалися в різних в’язницях.
Додому повернулися воїни ЗСУ, ДШВ, ВМС, ТрО, Нацгвардійці, прикордонники. Усі пройдуть медогляд, отримають допомогу з фізичної та психологічної реабілітації, а також належні виплати. А головне зможуть нарешті обійняти своїх рідних.
Автори: журналіст Юрій Михуля, оператор Олександр Довбенко
"Час Чернігівський" писав про таке: Під час обмінів українські та російські військовополонені отримують різні пайки
