Відомий український спортивний коментатор чилійського походження Роберто Моралес має чималий військовий досвід - служив і у часи АТО, і служить у повномасштабну. У 2023-му Роберто вдруге приєднався до лав ЗСУ і зараз є військовослужбовцем 32-ї окремої механізованої бригади. В інтервʼю виданню «Трибуна» зокрема журналістці Ірині Козюпі військовий розповів про власний досвід служби в армії десятирічної давнини і нині. За його словами нині в українському війську чимало хороших і актуальних змін. Але армійський формалізм, особливо у тилу, нікуди не подівся.
Так, Моралес побував і побачив, як проходять військову підготовку, зокрема, на Чернігівщині у легендарному Гончарівську. Як це все виглядало тоді і зараз - нинішній молодший сержант порівнює.
«У 2015 році було зовсім інше навчання. Дійсно, тоді давали менше патронів, було менше стрільби, але у моєму випадку я вчився на зв'язківця. А тепер було загальне навчання. Дуже великий потік тих, хто потрапляє в учебки.
Я був на Гончарівському полігоні. Його звуть Гондурас, і це дійсно Гондурас у поганому розумінні. Він величезний і дійсно класний як полігон. Там багато що можна робити, але учебка, яка безпосередньо на території полігону, була просто в літніх палатках, жахлива за умовами і самою підготовкою. Було дуже багато людей і навчання проходило, як вийде», - розповів Моралес.
Роберто Моралес
За його словами новобранцям у 2023-му давали суттєво більше стріляти, ніж у 2015, але навчання досі має більше хаотичний, аніж системний підхід.
«…ми забігли, постріляли, ніхто не встигнув нормально подивитися, як ти відстрілявся. Ти просто висаджуєш кулі. Так, десь щось стараєшся, десь тобі і підказують, є хороші інструктори, але настільки великий потік людей, що це не працює. Нічні стрільби – це прикольно. Але трасери (світяться в польоті та залишають за собою димний слід – прим. авт.) не дали і ти не бачиш взагалі балістичну криву польоту кулі. Плюс вирубило світло. Мішені ледь не свічками підсвітили, тому нема ніякого толку, що ти вийшов, і у тебе там умовно три чи навіть чотири рожки патронів. З таким успіхом ти можеш просто вгору підняти автомат і висадити їх дуже швидко. Тобто сказати, що підготовка була краща зараз, то ні».
Роберто Моралес говорить, що розуміє інструкторів – у них така програма. Сидять люди в лісі і їм читають устав. Додає, що в теорії має бути якась ідеологічна підготовка. Але її практичну цінність сам співрозмовник піддає сумнівам. Він переконаний: це має бути дуже точково і це повинні робити люди, які мають до того хист. А просто взяти якийсь конспект фактично витягнутий з підручників історії України, то це дуже сумнівна і сумна штука, зауважує військовий.
«Психологічна підготовка – це не те, що людям мають монотонно розповідати. І так воно в усій структурі армії. З оперативного командування на підрозділи ледь не кожного тижня приходять якісь дидактичні матеріали. Мені довелось побачити їх – і це дуже сумно та нудно, але це постійно робиться. Звичайно, у бойових підрозділах ніхто людям монотонним голосом це не читає. Тобто приходять ці посібники в електронному вигляді – і їх ніхто не використовує, бо цю єресь не можна використовувати. Її просто ніхто слухати не буде».
На його думку, це у тилу в учебці можна змусити людей слухати. В бойовому підрозділі, звичайно, такого не буде.
«Можливо, це тільки у нас в Гондурасі так було. Хочу вірити, що в інших учебках все відбувається краще».
Ще один приклад – новобранці повинні були відпрацьовувати кидання гранат. Завдання – залізти в танк, вилізти з нього і кинути гранату в якусь умовну ціль. Сам Моралес робить знижку на те, що він не танкіст, але точно знає, що людина з танку кидати гранату не буде. З танка або стріляєш, або з нього тікаєш, говорить військовий.
Натомість новобранці кидають гранату з танку, вперше її побачивши, для заліку. А через заняття нарешті приходить людина, яка просто без танка нормально показує, як правильно кидати гранату. Тобто спочатку склали залік, а потім показують, як треба.
«Класична ситуація для учебки. Всі ці жарти про армію, які були ще до 2014 року, вони справді десь існують. Класичний армійський жарт – умовний старшина каже: «Ви копайте тут, а я піду спитаю, де треба». Так воно і виходить. У бойових підрозділах є свої плюси і мінуси, але принаймні немає оцього непотрібного формалізму. А в учебках він квітне дуже буйно з того, що я побачив».
Авторка: Євгенія Замковська
"Час Чернігівський" писав про таке:
