До війни в Старих Боровичах (Сновська громада) майже не було порожніх хат — із кожним роком село все більше й більше ставало дачним. Це й не дивно: до лісу, річки (село на правому березі Снову) — рукою подати. І до Сновська — якихось 12 км. Тож купували навіть хатинки «на курячих ніжках» і приводили їх до ладу. Тепер сюди теж їде немало машин із будматеріалами.
— Та зараз вони в основному для того, щоб забити віконні прорізи, відремонтувати дахи, — каже староста Алла Шевардіна. — Допомагають Сновська міська рада, благодійні організації. Французька — ACTED — надала постраждалим ще й грошову допомогу.
Не ремонтують хіба що хати Антоніни Лапицької.
— Її дочка забрала в Сновськ. У село навряд чи повернеться, — розмірковують селяни.
Антоніні Володимирівні 80 з лишком. Інвалід 1-ї групи із зору.
— Жила сама. Дещо робила наосліп — якось пристосувалася. Чого не могла, залишала соцробітниці. Вона постійно приходила, — пояснює староста.
Та бабуся нізащо не хотіла покидати своєї хати. Тут вона знала кожну шпарину, кожну нерівність у підлозі.
24 листопада внаслідок ракетного удару в хаті пробило дах, пошкодило вікна. Відремонтували, а через місяць — новий приліт. На ту ж саму вулицю. І всупереч солдатському повір’ю, що снаряд двічі в одне й те ж саме місце не падає, знову влучило в будинок старенької. Тепер вціліли одні стіни.
— Добре, що вона хоч не бачила всієї розрухи, — кажуть односельці про єдиний плюс повної сліпоти жінки.
Вдруге дісталося й обійстю Стефаниди Муравко. Вона майже на 10 років молодша, та навіть без війни в її житті страждань було по самі вінця.
— Недавно поховала дочку: у неї було хворе серце. Ще раніше — сина. Живе з другим. Та з нього хазяїн ніякий: усі турботи — на її плечах. Дворище бідненьке, а тепер ще й понівечене, — зітхають селяни.
У листопаді після обстрілу в хаті Стефаниди Омелянівни був пробитий у кількох місцях дах, пошкоджені лежак (бічний канал від комина), вікна. У грудні удар прийшовся на сарай. Завалилася стіна. Жінка дуже побивалася через порося. Думала: загинуло під уламками. Коли побачила, що воно якимось дивом уціліло, — плакала від радості.
Серед осель, які найбільше постраждали від ворожих атак, — будинок 60-річної Ніни Лапицької: уламок ракети влетів прямо у фундамент. Інший пошкодив помешкання пенсіонерів — подружжя Ященків, які тільки тиждень як переселилися з прикордонних Клюсів. Також була перебита високовольтна лінія — поки фахівці не ліквідували наслідків обстрілів, у селі не було світла.
На третій день нового року Старі Боровичі втретє потрапили під удар.
Запитую старосту, чи виїжджають люди в більш безпечні місця.
— Поки що ні. Навпаки — їдуть до нас.
Джерело: ГАРТ, авторка Марія ІСАЧЕНКО, с. Старі Боровичі на Сновщині.
