41-річна Тетяна Бороліс померла 18 березня від масивної крововтрати. Підозрюють, що її зарізав цивільний чоловік, 39-річний Андрій Підтереба.
Опікункою для трьох дітей Тетяни й Андрія стала сестра, 43-річна Юлія Підтереба з села Наумівка, що на Корюківщині, хоча має трьох власних. Андрій — рідний брат чоловіка Юлії.
— Я і Таня з Андрієм та В’ячеславом ще з дитинства дружили. Перші ми одружилися, а Тетяна з Андрієм зійшлися потім, жили без розпису. Сестра вважалася матір’ю-одиначкою, — розказує Юлія ПІДТЕРЕБА. — З самого початку стосунків Андрій дуже ревнував Таню, вона була симпатичною. Через ревнощі часто сварилися, хоча приводів сестра не давала. Ще коли була вагітна першою дитиною, побив. Бувало, Таня прийде з роботи, їсти готує, а він, п’яний, чіпляється до неї. Міг викинути те, що наготувала.
Юлія Підтереба, сестра загиблої
— Говорили їй, якщо раз підняв руку, то й надалі лупцюватиме?
— Хіба вона слухала. Сестра була гарна господиня. Ходила висаджувати лісокультури, перебирала картоплю у сільгосппідприємстві, працювала у китайців на пилорамі. Яка робота в селі була, за ту й бралася. Андрій не працював. Все якось складалося, доки не стала випивати.
— Довів?
— Можливо. А ще вплив оточення — друзі, подруги. Коли намагалася її вразумити, ті налаштовували проти: «Що ти сестру слухаєш, чого вона тобою командує!». Отримає дитячі гроші, подруги біля неї в’ються. Закінчилися гроші, подруг немає. «Не водися з ними, — просила, — буду допомагати, підтримувати». І брат так само казав. Та де там! Що було, з нею завжди ділилася, бо жаліла Таню. Діти у мене їли.
— Кодувати пробували?
— Раз, чотири роки тому. У неї тоді вперше дітей забрали. Наче схаменулася, їздила їх провідувати у реабілітаційний центр. І я, і соціальна служба сподівалися — нарешті усвідомить, що творить. На жаль, вистачило її на рік. Знову випивки, сварки. Андрій її часто бив. Що постійно з синцями ходила, в селі кожен підтвердить. Одні ще не зійшли, вже другі з’являються. Не раз сестра на чоловіка в поліцію заявляла. Поліцейські приїдуть, все зафіксують, а вона невдовзі забирає заяву.
У нього була постійна агресія. Діти дзвонять: «Тьотя Юля, приїдьте, тато маму б’є». Поїхала, насварила його, стукнула. Та щоразу не набігаєшся. У мене сім’я, робота. Батька нашого немає вже 24 роки, мами — три. Наш молодший брат Саша пішов поговорити з Андрієм, але Таня почала заступатися за чоловіка. Якщо в людини немає сили волі, як тут зарадиш. Олександр сказав: «Таню, ми ж хочемо, аби тобі стало краще».
— А своєму чоловікові казали: «Поговори з братом»?
— В’ячеслав до них не мішався. Таня останнім часом сходила з дому на кілька днів. Діти телефоном з нею спілкувалися. Приходила і до мене. Андрія чути не хотіла. Хоча він міг періодично бути тверезим. Я дітям забороняла ходити туди, де батьки п’ють. У жовтні племінників забрали до лікарні. Мати їздила їх провідувати, возила печиво, цукерки. Проте не зверталася до соцслужби, аби їх повернули. Через тиждень я забрала дітей до себе. Сестру позбавили батьківських прав.
Отож, що відбувалося вдома між батьками, ми не бачили. Того вечора обоє були в гостях. Там випивали, посперечалися. Андрій звідти пішов раніше, вона повернулася додому через пів години. Що сталося далі, знаю лише з його показів. Мовляв, сестра стала до нього чіплятися, провокувати.
— Це ж не привід вбивати.
— Отож. Ще й поводився, наче нічого не сталося. Вранці прийшов до сусідки і сказав: «Таня вмерла». Їхня сусідка, моя кума, пішла перевірити, чи це правда. Потрогала Таню, а та вже холодна. Подзвонила мені. Я викликала поліцію і поїхала за фельдшером в амбулаторію. Поліція все фотографувала, ніяких ран на сестрі я не бачила. Коли підняли з ліжка, під нею була кров. Перше, що подумала, кров пішла, бо у неї часто тиск скакав. Завантажили у свою машину і повезли в морг. Дорогою брат спитав: «Ти її не трогав?». «Ні», — відказав. Саша промовив: «Дивись, бо розтин же все покаже». На блокпосту, коли у нас перевіряли документи, Андрій сказав: «Ми взагалі-то веземо двохсотого (так називають загиблих воїнів - авт.).
Готувалися до поминок. Андрій пішов показувати, де копати яму. І тут приїхала поліція, питає: «Де він?». Тоді я зрозуміла — щось не те. Виявилося, коли роздягли тіло, побачили на спині рану, справа під лопаткою. Розтин показав, що були ушкоджені міжреберні кровоносні судини, через це і сталася кровотеча. Андрія забрали, тому поговорити з ним не змогла. Коли його привозили на слідчий експеримент, «манекеном» була моя кума. Він все розказував і показував. Проте його виразу обличчя вона не бачила, оскільки стояла спиною.
— Казав, за що зарізав?
— Нібито полізла до нього битися. Але ж постійно вона бита ходила. Можна що завгодно сказати, ніхто ж не бачив, як все сталося.
— Андрія, окрім В’ячеслава, нікому підтримати. Батьків немає, хто ж йому передачі слатиме.
— Ми стараємося не торкатися цієї теми. Якось чоловік обмовився: «Я ж не винуватий, що він такий». Дійсно, у Андрія ближчої людини, ніж В’ячеслав, нині немає. Є старенька тітка в Криму. Друга літня сліпа у Ніжині.
— Діти як переживають ситуацію?
— Олег, якому зараз 18, навчається в Києві, і Назар, якому 11 років, на батька обізлилися. Бо якою мама б не була, діти завжди її люблять. Сказали — вернеться з тюрми, приб’ємо. Ми поговорили з хлопцями, що не варто брати гріх на душу. А доньці, їй чотирнадцять, не тільки маму, а й батька жалько.
***
Андрію Підтеребі за умисне вбивство загрожує від семи до п’ятнадцяти років тюрми.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Валентина ОСТЕРСЬКА. Фото автора
