«Михалич» - один із оборонців Чернігова. Працював далекобійником і міг виїхати з України на початку повномасштабного вторгнення, але лишився захищати у складі 119 бригади спочатку рідне місто, потім область, а далі схід України.
Сергій «Михалич», оборонець Чернігова, ветеран війни:
Я працював далекобійником і була віза, міг поїхати в перші дні війни за кордон. Те, що я побачив і зрозумів - треба стати на захист держави. І 25 лютого я з Сашею Матвієнко і ще одним товаришем загиблим вже записалися в тероборону. Отримали зброю і виконували бойові завдання на захисті Чернігова. Обстріли постійні, моєму товаришу Сергію розбомбило машину перший мінометний обстріл кацапів. Нас і літаки бомбили і з танчиків стріляли.
В одному з боїв проти вагнерівців отримав важке поранення, зміг вижити і досі лікується. Отримав нагороду з рук президента.
Воювали з вагнерами. Були у напівоточенні. Були стрілкові бої, дрони літали. Якщо порівнювати те і зараз, то нам дуже пощастило. Тяжко згадувати ті події. Командир взводу каже, що обороняємось як можемо. Я в той момент взяв ініціативу в свої руки. Намагався вести бій. Сергій попросив допомогти прикрити фланги. У нього осічка з гранатомета і каже: Михалич витягни заряд. І куля пробиває мені легені, печінку і я впав. Мене евакуювали на Словянськ, хірург сказав, що тиск був 50 на 40, можу померти і він дуже сподівається вилікувати. Я відключився. Проснувся у швидкій. Біля мене командир взводу. Каже, що хлопці вийшли з оточення. Далі лікарні Мечнікова, Чернігівці, Чернігів, Київ, всю Україну проїхав. Лікуююся далі. Дякую лікарям-хірургам Коваленку Станіславу, Степаненко Олегу, з госпіталя Павлу Леонідовичу. І хірургу з Дніпра Сергію, він доктор наук і досі слідкує і йому дякую.
Сергій «Михалич» один із керівників спілки ветеранів. Як можуть допомагають побратимам. Нещодавно придбав старенький евакуатор, щоб з фронту вивозити пошкоджені авто військових для ремонту.
Я купив евакуатор, бо колись була проблема вивезти з Покровська авто. Ходивши по всіх, мені сказали - 1200 доларів. Зараз купив евакуватор і військовим безкоштовно приводжу, тільки за солярку чи колесо лопнуло треба якісь гроші дати. Зараз до мене звернулася перша танкова, Діма звернувся, і просить, щоб привіз на Київ його Нісан.
Щодо нагороди від президента, то кожен із хлопців, котрі там на фронті, всі заслуговують. Не один не скаже, що я пасанув чи дав задню. Кожен військовий повинен мати таку нагороду. Всі герої, хто пішов захищати державу.
Наше суспільство... для деяких війна закінчилася. Один із командирів... я забув його ім'я, то він казав, щоб повернути повагу до військових – війська повинні стояти біля Києва. Про військових забули, багато працюю з організаціями, які допомагають і багато проблем. Якщо колись гроші збирались без питань. Зараз велика проблема. Президент робить багато, багато що ми не знаємо, у нас потужний ворог. Ворог вчиться. Нам не потрібно забувати, що йде війна. Нам треба гуртуватися. Ми усі повинні допомагати ЗСУ, президенту і допомагати один одному.
Автори: журналіст Юрій Михуля, оператор Олександр Довбенко
"Час Чернігівський" писав про таке: До нагородженого президентом ветерана війни з інвалідністю зневажливо поставилися патрульні ?
