На 17 січня 2024 року призначений розгляд справи по конфлікту між Валерієм САПАЛОВИМ, удайцівським старостою, та односельцем Сергієм Гіжуном. Справа по обвинуваченню Сергія Гіжуна знаходиться в Прилуцькому міськрайонному суді за кваліфікацією ч. 1 статті 126 Кримінального кодексу України «Умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень».
Полаялися-побилися за дрова. За акацію, яка росла на території колишньої колгоспної лікарні, збудованої в Удайцях на Прилуччині приблизно у 1950 році. Площа приміщення — 213,7 метра. Площа навколишньої території — 3,44 гектара.
Заклад був комунальним майном, належав Линовицькій селищній громаді. 8 грудня 2022 року громада продала приміщення на аукціоні «Прозорро» (електронна система торгів). Претендувало двоє: Олена Єфіменко, фізична особа-підприємець, та Юрій ІЛЬЧЕНКО, військовослужбовець ЗСУ, рідний брат голови Прилуцького міськрайонного суду.
Стартова ціна була 8461,5 гривні. Продали за 17250 гривень без урахування ПДВ. Власником став Юрій Ільченко.
— За такі гроші таке приміщення викупити, — не втримується від репліки Валерій Сапалов. — Хто ж знав, що воно продається...
Акацію на дрова випиляли, — журиться староста. — Місце красиве, на горі, над річкою Удай, над болотами. Самосійними акаціями заросло. Товстими, гарними. Усе повирізували, що можна. Дров було дуже багато. Кладовище до території лікарні прилягало. Братська могила, два воїни часів Другої світової там поховані. Я завжди доглядав за цією могилою, та й до мене доглядали. А тепер я туди не заходжу. Тепер доступу до неї в мене немає. Був конфлікт із Сергієм Гіжуном, який пиляв акацію біля лікарні. А в нас же опалюється школа дровами. Я теж почав дерева випилювати, щоб забрати в школу. А він (Гіжун) прилетів і біля сільради мене побив. Я поліцію, свідків викликав. У лікарні лежав.
— Сергій Гіжун має стосунок до вас? — запитала Юрія Ільченка.
— Не має. Ми просили людей допомогти розчистити, щоб можна було під’їхати, на майбутнє.
— Що буде на місці лікарні?
— Плануємо оздоровчий реабілітаційний центр для військових, як закінчиться це все (війна).
— Напівзруйнована лікарня продавалася відкрито, — говорить Віталій НЕСТЕРКО, голова Линовицької селищної громади. — Знайшлися люди, які захотіли купити. Виграли тендер, оплатили, перерахували гроші за будівлю.
— Нотаріальним договором відбулося відчуження майна, — додає Ігор ВИХОР, юрист. Працював на момент продажу в Линовицькій громаді. — Усе відкрито і прозоро. Вирішили дати лад колишній лікарні. Привести в порядок територію. Щоб там бур’яни не росли, щоб наркомани не ходили. Це була заброшка. Давно не працювала. Фельдшерські пункти утримувати не завжди кошти є, не те що лікарні. Довелося відновлювали документи, тому що вона тільки на балансі значилася, а жодних правовстановлюючих документів на неї не було. Навіть, щоб ремонт зробити — проєкт, комунікації, — потрібні документи. А відновити їх — не так мало й коштує. І жалко кинути, і нести важко. Звісно, що планували більше вторгувати. Та більше не виходить. Майно в такому стані, що мало кого цікавило. Відбувся продаж тільки будівлі, земельна ділянка у власності громади.
Авторка: Тамара КРАВЧЕНКО, "Вісник Ч"
"Час Чернігівський" писав про таке: У центрі Чернігова побились молодики: один штрикнув іншого ножем
