22 червня 2025 року під час виконання бойового завдання загинув житель Кинашівки Сергій Миколайович Григорович, повідомили у Борзнянській міській раді.
Сергій Григорович народився 16 лютого 1985-го. Закінчивши 10 класів Кинашівської школи продовжив навчання у ДТСААФ. Полюбляв займатися спортом. Завершивши проходження строкової служби здобував освіту в Борзнянському держсільгосптехнікумі. Деякий час працював у Києві в підрозділі МВС та охоронних структурах.
Сергій Григорович ще в 2014-2015 отримав бойовий досвід, ставши на захист держави під час АТО. Після повернення додому працював у Борзні на цегляному заводі. А з початком повномасштабного вторгнення знову добровільно взяв до рук зброю. За успішне виконання бойових завдань нагороджений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест», нагрудними знаками «Знак пошани» та «Почесна відзнака командира батальйону».
У воїна залишилася дружина та двоє доньок.
«Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого Героя, поділяємо горе близьких, сумуємо разом із вами, підтримуємо у годину скорботи.
Вічна пам’ять Сергію Миколайовичу і Царство Небесне душі вірного СИНА УКРАЇНИ!
Низько вклоняємося та вшануємо пам’ять Сергія Миколайовича, який ціною власного життя захищав територіальну цілісність та незалежність країни!
Вічна слава Герою!», - йдеться у повідомленні Борзнянської міськради.
Ірина Ерастова:
- Болить.....😭😭😭💔💔💔 Царство небесне, тобі Сергій🙏🙏🙏Доземний уклін за захист
Ольга Коломієць:
- Герою Слава! Скутер назавжди в нашій памʼяті 😢😔
Сергій Григорович
Також на фронті поліг ще один уродженець Кинашівки Валерій Прощенко. Він також загинув 22 червня 2025 року, виконуючи свій обов’язок перед Україною.
Народився Валерій 31 травня 1990-го. Закінчив 9 класів Кинашівської школи. Далі у 2005 році продовжив здобувати освіту в Борзнянському держсільгосптехнікумі за спеціальністю «Бджільництво».
Після проходження строкової служби працював на лісозаводі. Коли розпочалася АТО, Валерій Прощенко пішов захищати рідну землю. Служив у складі Збройних Сил України, брав участь у бойових діях. Після повернення додому знову став до мирної праці.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022-му воїн став до лав українського війська. Воював на найнебезпечніших ділянках фронту.
«Та найбільший біль – у його родини. Він був гарним сім’янином, люблячим чоловіком і турботливим батьком для коханої дружини, двох синів, які зростатимуть без тата, але з гордістю за його подвиг... Які відтепер залишилися без міцного чоловічого плеча, мудрої батьківської поради, надійної підтримки та опори. В одну мить їхнє життя розділилося на «до» і «після», і цей біль не зітре час…», - йдеться у повідомленні Борзнянської міської ради.
Людмила Самардак:
- Просто не вистачає слів, щоб виразити той біль,який щодня сиплеться на нашу Батьківщину! Ще один біль втрати для рідних, близьких та просто знайомих! Валєра, спи спокійно, Герою! Дякуємо, що захищали нас до останнього подиху і дарували можливість зустріти Новий ранок! Найщиріші співчуття родині!
Герої не вмирають, вони назавжди лишаються в наших серцях та спогадах! Вічна Слава!
Марина Паніхідкіна:
- Вічна пам'ять Герою… Щирі співчуття рідним… Оксанко, тримайся... Обіймаю тебе
Альбіна Коваль:
- Світла пам’ять Валєрі — людині з великим серцем і незламним духом.🕯️🕊️💔Родині та близьким щирі співчуття 😓
Валерій Прощенко
"Час Чернігівський" писав про таке:
