Село запросило відомого дитячого тренера, щоб створити справжній спортивно-освітній клуб
Під час війни з багатьох невеликих сіл та містечок Чернігівщини виїхало чимало молодих сімей з дітьми. Не лише з причин безпеки, адже багато хто не бачить для себе і дітей перспектив. В селах залишаються переважно літні люди, села поступово зникають.
В Івангороді Ічнянської громади намагаються створити умови, щоб втримати родини з дітьми в селі. Місцева активістка Ганна Лікаренко організувала дитячий спортивно-освітній клуб «Спарта», домовилась про його підтримку з боку меценатів.
Клуб запросив на роботу відомого дитячого тренера - Миколу Миколайовича Клюса.
Вже понад рік клуб проводить спортивні змагання, відновлює інфраструктуру для занять спортом. Плани на наступний рік – влаштувати в лісі біля ставка дитячі спортивні майданчики.
З паном Миколою ми поговорило про те, як Івангороду вдається відроджувати юнацький спорт.
- Микола Миколайович, розкажіть про себе. Як розпочинали свій шлях дитячого тренера?
- У дитячому футболі я все життя. Спочатку закінчив ще тодішній Київський державний інститут фізичної культури. Після цього отримав запрошення до Криму, у місцеві фізкультурні колективи. У 1985 році повернувся через травму додому, в Липову Долину Сумської області. Там був тренером у місцевій футбольній команді «Нива». У 1987 році вдалось вивести команду у чемпіони області серед сільських клубів. Невдовзі очолив районний спортивний комітет. Згодом був начальником відділу у справах молоді та спорту райдержадміністрації. Паралельно на громадських засадах працював у дитячій команді району, яка виграла 49 кубків.
У тодішньому Липоводолинському районі утворився професійний клуб «Альянс». Я був був головним тренером на етапі створення та становлення команди. Вона вийшла в Першу лігу Чемпіонату України з футболу. Займався забезпеченням учбово-тренувального процесу дитячої команди "Малюк - Альянс".
- Як потрапили у дитячий спортивно-освітній клуб “Спарта”?
- Ще до війни співпрацював з Володимиром Кучмою, головою Кіптівської територіальної громади. У 2022 році Володимир Володимирович сказав, що в Івангороді шукають тренера - треба з дітьми займатись. І вже більше року я працюю у “Спарті”.
- Що за цей час вже встигли зробити?
- Я вважаю, зроблено дуже багато. Майже всіх дітей в селі вдалось долучити до занять спортом. В нашому клубі є 4 команди – для дорослих ветеранська “Патріот” (для чоловіків, які повернулись з фронту) і “Чайка”, в цьому сезоні грали у відкритому чемпіонаті Борзнянської територіальної громади серед 10 команд .Ще дві для дітей: “Чаєнята” і наймолодші “Чаєнятка”. Загалом 34 дитини регулярно займаються футболом. На літо багато приїжджають до своїх дідусів та бабусь, їх теж залучаємо. До того ж, в нас не тільки хлопці. Є і дівчачі команди з міні-футболу. Буває таке, що дівчата допомагають команді хлопців. Дівчатка 2014 року народження жодної гри ніде не програли. Найменші учасники - це перший клас. Найстарший - учень 11-го класу.
- А де ж діти тренуються?
- Тут в ліцеї є зал. Коли закінчуються уроки ми приходимо на тренування. В літню пору також використовуємо два футбольні майданчики на території старої школи. Раніше й те, і інше було у трохи занедбаному стані. Змагання проводимо на сільському стадіоні.
- Як вдалося вирішити проблемні питання з інфраструктурою для занять спортом?
- У дитячого спортивного-освітнього клубу є кординатор Ганна Лікаренко. Вона повністю опікується клубом. Питає, що потрібно. Організовує заходи. Домовляється про підтримку та допомогу. Завдяки небайдужим меценатам вдалось в залі ліцею встановити сучасні ворота для гри у футбол. Раніше були старі дерев’яні. Зробили нормальне освітлення - встановили 18 потужних ліхтарів. Також меценати надали кошти для загального ремонту залу. Закупили 25 нових м’ячів. Кожна дитина має свою форму.
До нас приїжджають діти з інших громад. І нам треба їздити. А дорога в село настільки розбита, що легковим транспортом не так просто проїхати. Тому нам допомогли з автобусом та мікроавтобусом. У нас з’явилась можливість возити дітей на екскурсію. Ось нещодавно їздили у Батурин. Більш того, цей транспорт три рази на тиждень возить місцеве населення в Ічню. Уявляєте, раніше село не мало ніякого сполучення з райцентром!
Відремонтували сільський стадіон. Завезли 10 вантажівок ґрунту. Засіяли травою, утрамбували і провели реконструкцію. Нічим від міських футбольних майданчиків не відрізняється. Вже навіть серед дорослих провели міні-турнір з футболу.
Люди, які нам допомагають - вони розуміють потреби сільських мешканців. Знають, чим живе простий народ.
- Що плануєте на весну?
- В Івангороді така гарна природа. В теплий період року завжди намагаємось проводити тренування на природі. В нас є озеро, ліс. Діти купаються, засмагають. Відпочивають в лісі після тренувань. У зимовий час катаються на санчатах. Але хочеться чогось більшого.
Нам передали біля ставка у користування діляночки в лісі. Плануємо встановити турніки та тренажери для силових вправ. Думаю, що доросли і до того, щоб встановити майданчик зі штучним покриттям для гри в міні-футбол. Бо на території старої школи вічно під час гри здіймається сильний пил, або ж заростає травою. Це не зручно.
Для дітей такі нові умови будуть просто чудовими. Займатимуться спортом тут у затінку. Позаймався, поплавав, пограв у міні-футбол. Ми бачимо це як невеликий рекреаційно-оздоровчий осередочок.
Якщо сидітимемо склавши руки - нічого не вийде. Тому разом з усіма нашими небайдужими людьми працюємо однією командою. Дуже приємно, коли діти щасливі, коли під час цієї жахливої війни ми можемо подарувати їм радість. Жодна дитина не кинута на вулиці, а зайнята спортом. Розвивається, спілкується з однолітками та тренерами. У таких дітей буде майбутнє.
