Михайло Гичак із Заїзду, що під Прилуками, на перехресті напрямків Суми – Київ – Чернігів продає городину і фрукти. Товар вивозить автівкою. На пластиковому столику ягоди, овочі. Поряд різнокольорова парасолька від сонця. Пляшка з водичкою. Доки чекає покупців, чистить грецькі горіхи.
— Смородина — 30 гривень за літрову баночку, — називає ціни. — Така сама ціна на кабачки. Картопля — 35. Сушка — 30. Горіхи нечищені — теж 30. Чищені… Я ще тільки чищу, кілограму ще не буде. Малина — 60 гривень лоточок. Найсвіжіша продукція, — рекламує. — Тільки з городу. Картоплю я і копаю, і вирощую. На мені ще кури. Жінка Лариса спеціалізується на фруктах і ягодах.
Картоплю садили 5 квітня. Щоб рання була. «Рів’єра». Кажуть, за 40 днів виростає. Але не менше 50-55 днів треба чекати. Іншу — 15 квітня. Ще цвіте. Соток п’ять — під мотоблок. Раніше більше було. Діти пороз’їжджалися. Збираються на картоплю та коли ягоди є. Але нам обіжатися нема чого. Онук ціле літо живе.
Оце ще вивіз велосипед онучки, — махає рукою на дитячий біло-рожевий велосипед. — Дві тисячі прошу. Виросла вже, 18 років, техніка без діла стоїть.
Як урожай підспіває, стараюсь вивозити. Два-три рази на тиждень. Сьогодні о пів на другу дня виїхав. Після обіду більше транспорту. Зупиняються і місцеві, і проїжджі. Раніше, до повномасштабної, тут був великий базар. Тещу вивозив. За дві години все продавала, дзвонить, кричить: «Вези, просять ще». Чоловік десять стабільно торгувало. Усі із Заїзду. Зараз виїжджає двоє-троє. Товар слабо беруть.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ
"Час Чернігівський" писав про таке:
