У 67-річної Парасковії БУЛАНОЇ з села Часниківка Батуринської громади кладовище просто посеред городу. Не за селом, не за парканом, а між грядками, картоплею й буряками.
— Може, душ з 30 там поховано, — каже жінка, показуючи рукою на старі могили. — Родинні поховання. Це все Булани, які жили тут, на цьому куточку.
За словами Парасковії, ховають тут здебільшого старих родичів, які доживають віку в селі.
У селі п’ять кладовищ, — пояснює вона. — Чоловікові родичі поховані на кладовищі, що колись називали «на Москві». Як воно тепер зветься — і не знаю. А мої — на Ляшенківського.
Дворище жінки наче розділене. Спершу — 11 соток подвір’я, далі — острівець кладовища. А за ним — ще 14 соток городу.
— Кладовищу далеко за 100 років. Уже дерев’яні хрести попадали, — каже жінка. — Ми, мабуть, єдині в селі, у кого воно просто посеред городу.
— Коли тут було останнє поховання? — запитую.
— У жовтні 2021 році поховали Ніну Матюшенко, — відповідає Парасковія. Іде кладовищем і вдивляється в дати на табличках хрестів. — Син військовий. Коли є час, весною приїздить і викошує траву та бур’яни.
Поміж могил неспішно ходить рудий кіт Рижик — ніби тутешній сторож. На питання, чи не страшно жити поряд з могилами, жінка лише знизує плечима.
— Уже ні. Звикла, — спокійно каже вона. — Як є вільна хвилина або треба перепочити після городу, ходжу сюди. Подивлюся, хто коли помер, хто скільки прожив. А інколи просто сідаю на лавку біля столика. Тут тихо. Але так було не завжди.
Як заміж вийшла, дуже боялася, — зізнається Парасковія. — Молодою була. Увечері страшно і дивитись у той бік. А тепер це вже частина життя. Вони мені не чужі.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Якийсь обряд? Могила на сільському кладовищі була завалена їжею
- Розбили янгола і підсвічники на могилах військових
- Хоронять людей в селах біля хат: чому так інколи роблять на Чернігівщині
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
