Працівники комунального підприємства «Послуга», що в Прилуках, 1 червня відкрили вольєри і випустили всіх безпритульних собак. Кобелі рвали один одного, сучки почали водити зграї.
— У комунального підприємства немає фінансування. На початку нинішнього року міська влада не виділила кошти. Але за вивіз сміття гроші отримують, двірники працюють. Як варіант, можна було домовитися з військовими частинами, аби віддавали відходи їжі, і годувати тих собак. Це при бажанні. Але я такого бажання не помітила, зараз там біда, — обурюється Тетяна СИЧ, волонтерка громадської організації «Прилуцьке товариство захисту тварин». — У Прилуках є волонтер Олександра Левченко. Поїхала в Херсонську область. Вона заявила, що 80 прилуцьких родин зголосилися взяти херсонських тварин. На мою думку, половина з них через декілька тижнів може опинитися на вулиці. Якщо в родинах щось піде не так і не приживуться.
З 2018 року в Прилуках відловлювали, стерилізували, годували, доглядали за безпритульними тваринами.
— Двері притулку довелося відчинити. Можна сказати, собаки на вільних хлібах, — підтверджує Руслан НІЯЗОВ, начальник комунального підприємства «Послуга» Прилуцької міськради.
— Скільки тварин пішли на ці хліби?
— Узимку було 43. Зараз залишилося до двох десятків. Усіх інших майже за пів року прилаштували. Приміщення розраховане на 70 собак.
Кожного року міські депутати на сесії затверджували програму щодо поводження з безпритульними тваринами. Із бюджету виділяли кошти, трохи більше мільйона гривень на рік. Це заробітна плата працівникам, закупівля медичних матеріалів, харчування. Програма діяла так: у кінці року з бюджету виділяли кошти, і ми наймали працівників. Через рік звільняли, а коли приймали новий бюджет, знову набирали. Працювало шість чоловік: відловлювачі, доглядальники. Утримували тільки безпритульних собак.
У цьому році ситуація з бюджетом Прилук усім відома. Його не прийняли. І з січня цього року програма не затверджена. Співробітники їздили на роботу, працювали. Сподівалися, що якось питання врегулюється.
— Люди пів року працювали безкоштовно?
— П’ять місяців. Притулок за містом. Аби доїхати, треба платити за проїзд. Чи добиратися своєю машиною.
— Де брали їжу, медичні препарати для собак?
— Це питання худо-бідно вирішували. Зверталися до громадських формувань, небайдужі допомагали. А потім працівники почали відмовлятися їздити.
У мене за ці п’ять місяців купа листів. Зверталися до керівництва міста, обласної військової адміністрації, громадських організацій. Але так нічого і не вирішено. Питання болюче. Ми дуже любимо тваринок на сторінках соціальних мереж, але коли з ними кожен день — це кропітка і важка робота. Бажаючих працювати мало. Одна справа винести миску з їжею і думати, що ти врятував тваринку. Інша — лікувати.
— Собаки розбіглися Прилуками?
— Ні. Це вже як їхня домівка, вони звикли до центру, території. Проживають там. Раз на день завозимо їжу.
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Застрелив двох сусідів. Собака, через якого трапилася суперечка, потім... здав господаря
- Американські науковці: собаки на ЧАЕС мають виразні генетичні відмінності
- А Патрон виявився… Норрісовичем
Джерело: "Вісник Ч", Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото з архіву Тетяни СИЧ
