- Дуже важко переношу таку погоду, - говорить пенсіонерка з Новгород-Сіверської громади пані Віра. – Я ж гіпертонік «зі стажем». Коли отак пече, не виходжу з двору взагалі. Прошу сусідів або знайомих мені щось з продуктів купити. У хаті теж не сиджу, бо там, хоч і вікна навстіж, триматись не можна. Вибираю густий затінок під деревами. А вже як зовсім припече, чесно кажучи, спускаюсь на якийсь час до льоху. Щоб охолонути.
- На вікна з сонячного боку почепили жалюзі. І хоч я спеку переношу більш-менш, все ж на город не ходжу. У дворі поставили мінібасейн і з донькою сидимо у воді. Нам так легше, - каже пані Маргарита з міста.
- Ми тут страждаємо, а як там хлопцям нашим в окопах на пекучому Сході?.. В обмундируванні... Я ж вдома на двері вішаю мокре простирадло – трохи свіжішає, - говорить містянка пані Тетяна. – І закриваю на день шторами вікна, у які сонце активно світить.
- Намагаюсь у спеку нікуди не ходити. Рятуюсь від неї на роботі – в нас там досить комфортно. А вдома о 4-ій ранку виходжу на город – і дихаю вранішньою прохолодою. Не їм солодкого і не п’ю солодких, особливо газованих, напоїв. Категорично не ношу у спеку синтетики, - ділиться пані Ганна з міста.
- У хаті вдень сидимо, - каже мешканець Смяча пан Михайло. - У нашому будинку прохолодно. Усю роботу робимо зранку або увечері. За можливості.
- На річці, під деревами лежимо або у воді охолоджуємось, - відповідає містянка пані Тетяна. – Нам легше – ми мешкаємо неподалік Десни.
Джерело: газета "Сіверський край"
"Час Чернігівський" писав про таке: Попри спеку, води в Десні достатньо
