Ікону із зображеннями преподобних Антонія і Феодосія Печерських – засновників Києво-Печерського монастиря – виставили на виставці в Успенському соборі «ПРОСВІТИТЕЛЬ. До 400-х роковин смерті архімандрита Києво-Печерської лаври Єлисея Плетенецького», що триває у Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра». Ікона була частиною іконостасу Вознесенської церкви містечка Березна Чернігівського району.
На жаль, храм не зберігся до нашого часу, був знищений радянською владою у 1929-1930 роках. Незадовго до руйнування, у 1928 році Вознесенську церкву дослідив відомий мистецтвознавець Стефан Таранушенко, залишивши унікальні фото і докладний опис споруди.
Як повідомили у Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра», ікона була частиною іконостасу Вознесенської церкви Березни.
«Впродовж 1760-х років іконостас для Вознесенської церкви було змонтовано з двох цілісних іконостасів, узятих з невідомих храмів – 2 пол. XVII ст. і 1 пол. XVIIІ ст. Новий іконостас мав вигляд видовженого по горизонталі прямокутника, у центральній частині увінчаного розірваним фронтоном, що вписувався у трикутний абрис. Містив п’ять ярусів ікон. Розміри – близько 22 метрів завширшки та 17 метрів заввишки. Багатоярусний різьблений іконостас був визначним мистецьким твором другої половини XVIII століття», - повідомляють у Національному заповіднику.
На час спорудження храму в 1761 році у містечку Березна нараховувалося шість церков, але найбільш відомою була Вознесенська церква, побудована ніжинським майстром Петром Шолудьком, який разом зі своїм товаришем Тимофієм Йосиповичем у 1759 році підписали контракт на її побудову. Бажання створити церкву виняткової мистецької вартості й у громади, яка виступала замовником будівництва, і у майстра Панаса Шолудька було настільки гарячим, що у контракті з’явився додаток: «В добавку сего моего контракта еще задолжаюся по точному примѣру Покровской Березинской церкви два преддверніе слупи здѣлать з банями манерними и превосходя ту работу, как можно красивѣйше дѣлать старатимуся».
І талановитому майстрові це вдалося!
На жаль, церква не збереглася до нашого часу, була знищена радянською владою у 1929-1930 роках. Однак відомий мистецтвознавець Стефан Таранушенко залишив унікальний опис і фото споруди. Незадовго до руйнування, у 1928 році він дослідив цей храм.
Церква була дерев’яна, з п’ятьма банями, хрещата в плані, на шипах, споруджувалася без застосування пилки і цвяхів. У 1875 році її розмалювали арабесками. У 1893 році в інтер’єрі орнаментовано бані й позолочено карнизи. Храм був окрасою містечка Березна, стояв у центрі на території колишнього замку.
За словами чернігівського дослідника Олександра Бондаря, у ті часи Березна за кількістю дворів була більшою від Чернігова.
З другої половини XVIII століття і до кінця 20-х років ХХ століття це була найвища споруда в населеному пункті.
«Вознесенська церква в Березному – дерев’яна на цегляному підмурку. Під час закладання фундаменту під бабинцем було змуровано цегляний льох. Підмурок і льох зложено з цегли розміром 27 х 14 х 6 см. Зруби самої будови виведено з соснових брусів товщиною в 16 см», - зазначав в описі храму дослідник дерев’яної архітектури Лівобережжя Стефан Таранушенко.
Таранушенко згадував, що «особливого ефекту західна частина церкви набувала у яскраві сонячні дні, коли значна частина ніші між слупами, а особливо її верх, потопали у глибокій тіні; ніша яскраво вимальовувалася в обрамленні й на тлі сліпуче освітлених західних граней слупів. І тоді слупи з нішею сприймалися майже як самостійна споруда, як монументально-урочиста брама».
Після знищення "совєтами" від храму та унікального іконостасу майже нічого не залишилося. Ікону, яку виставили в НЗ «Києво-Печерська лавра» зображено преподобних Антонія і Феодосія Печерських – засновників Києво-Печерського монастиря. Святі стоять обабіч Успенського собору – головного храму монастиря. Угорі ікони – зображення Богородиці.
«Така іконографія склалась в українському мистецтві у XVII столітті і була поширена на гравюрах стародруків і в малярстві. Одухотворена піднесеність образів, пластично модельовані обличчя, вправний малюнок притаманні цьому творові талановитого художника, ім’я якого на жаль невідоме. Обмежена кольорова гама із застосуванням в окремих місцях яскравого червоного кольору відповідає загальному настрою ікони, а золочене різьблене тло підкреслює урочистість», - резюмують в «Києво-Печерській лаврі».
Автор: Віталій НАЗАРЕНКО, фото з мистецьких архівів Національного заповідника «Києво-Печерська лавра»
"Час Чернігівський" писав про таке:
