У громадах Чернігівщини прощались із захисниками, які загинули на російсько-українській війні.
30-річний Дмитро Олістратенко народився в місті Суми. Працював на заводі «Сумихімпром». У 2023 році мобілізували. Служив на Донеччині, згодом — на рідній Сумщині.
З 22 липня 2025 року Дмитро Олістратенко вважався зниклим безвісти. Згодом аналіз ДНК підтвердив загибель воїна. Загинув на Сумщині. Поховали Дмитра 9 лютого у Варві, де проживає його дружина та шестирічна донька. Також у чоловіка залишилися батьки.
* * *
37-річний Дмитро Курчин з селища Холми Корюківського району. Разом з батьками проживав у місті Шостка на Сумщині. Працював у пенітенціарній службі. Спочатку в Гамаліївській колонії (Суми) суворого режиму, згодом у Чернігівському слідчому ізоляторі. З початком антитерористичної операції на сході, Дмитро долучився до лав ЗСУ та уклав контракт. Проходив службу у 5-му батальйоні зв’язку Чернігова на посаді водія-автомеханіка.
Після початку повномасштабного вторгнення став на захист Чернігова. За мужність і відданість нагороджений медаллю «За оборону міста Чернігова». Згодом був переведений до 110-ї окремої механізованої бригади. 10 лютого 2025 року Дмитро загинув від численних осколкових поранень. У нього залишилася мати.
* * *
33-річний Дмитро Ляшов з міста Прилуки. Займався підприємницькою діяльністю. Працював адміністратором у магазині «Траш», але за станом здоров’я звільнився. Відкрив перший у Прилуках сервіс з доставки продуктів з супермаркетів I-post. У 2024 році Дмитро долучився до Збройних сил України. Проходив навчання у Великій Британії. Мав позивний Кур’єр.
14 жовтня 2024 року боєць загинув на покровському напрямку. Поховали захисника в Прилуках. У чоловіка залишилися батьки.
* * *
34-річний Сергій Титаренко з села Брагинці Варвинської громади. Через два роки після смерті матері разом з сестрою (вони були двійнятами) їх під опіку взяли бабуся та дідусь. Жили в селі Мармизівка. Працював у ТОВ «Батьківщина» (село Дігтярі), СТОВ «Дружба-Нова» та ТОВ «НІКА-2000».
У серпні 2022 року Сергія мобілізували. Проходив навчання в Німеччині. 1 грудня 2022 року вперше серйозно поранили під Курдюмівкою Донецької області. З квітня 2023 року перебував у складі однієї з бригад на запорізькому напрямку аж до 4 січня 2026 року, доки повторно тяжко поранили. Помер Сергій Титаренко 4 лютого 2026 року в реанімації. Поховали воїна в селі Мармизівка.
* * *
37-річний Олександр Будюх з села Івківці Ладанської громади. Працював електриком на будівництві в Прилуках та Києві. У серпні 2024 року Олександр пішов добровольцем. Служив у підрозділі «Азов», керував безпілотними літальними апаратами.
23 січня 2026 року Олександра Будюха поранило на донецькому напрямку, поблизу міста Дружківка. Помер 4 лютого 2026 року. Поховали бійця в рідному селі. В Олександра залишився батько.
* * *
34-річний Олександр Волощук з Ніжинщини. Працював у лікарні машиністом повітророздільних установок з січня 2021 року. Служив з 30 травня 2025 року на харківському напрямку. Рівно через сім місяців загинув поблизу міста Ізюм. Поховали захисника в селі Липів Ріг Вертіївської громади.
* * *
34-річний Дмитро Кичкин народився в Чернігові. Згодом родина переїхала до села Бурімка на Ічнянщині. Працював слюсарем-ремонтником на Ічнянському заводі сухого молока та масла.
27 червня 2023 року Дмитра мобілізували. Проходив загальновійськову підготовку у Великій Британії. 15 травня 2024 року на Харківщині бойову машину, в якій перебував Дмитро, уразив дрон «Ланцет». Воїн загинув на місці. Попрощатися та поховати військового вдалося майже через два роки.
* * *
50-річний Валентин Кравчина з села Рождественське Новгород-Сіверського району. З 2021 року доєднався до Збройних сил України. Проходив службу на передових позиціях. 1 березня 2025 року бійця поранило. Майже рік лікувався та проходив реабілітацію, однак серце не витримало. 10 лютого 2026 року він помер у чернігівській лікарні. У скорботі дружина, син та батьки.
* * *
41-річний Павло Варвинець з села Кувечичі Новобілоуської громади. Працював будівельником. Воював з початку повномасштабного вторгнення. Захищав Чернігів, продовжив службу на сході України. 12 лютого чоловік помер.
* * *
54-річний Олександр Сорока з села Оболоння Коропської громади. Після строкової служби проживав на Луганщині, працював у шахті. Повернувся до Оболоння, влаштувався в Гутянське лісництво. 19 червня 2024 року Олександра призвали на службу. Був оператором БпЛА в Миколаївській області. 11 лютого 2026 року захисник помер. Поховали бійця в рідному селі. У нього залишилися дружина, донька, син, мати та сестри.
* * *
41-річний Владислав Гончаров з Понорниці Новгород-Сіверського району. Жив та працював у Чернігові. Служив з 2024 року. Був стрільцем 27-го полку імені князя Святослава Ярославовича Національної гвардії України.
Перебуваючи на бойовій варті, 12 лютого 2026 року чоловік помер. Поховали в рідному селищі. У захисника залишилися дружина, мати та брат.
* * *
25-річний Андрій Бацура народився в селі Радичів на Коропщині. З семи років хлопець проживав у прийомній сім’ї в селі Смолин Гончарівської громади. Закінчив Чернігівський будівельний ліцей. Після навчання працював різноробом на будівництві. 6 листопада 2025 року, наступного дня після дня народження, Андрія Бацуру мобілізували.
Загинув через чотири місяці, 7 лютого 2026 року в Запорізькій області. Поховали в селі Смолин.
* * *
49-річний Сергій Яковенко з села Савинці Прилуцького району. Працював трактористом у колгоспі та різноробом у СТОВ «Батьківщина». 29 січня 2026 року чоловік долучився до лав захисників.
Прослужив усього два тижні, 12 лютого 2026 року помер. Поховали в рідному селі у Срібнянській громаді.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Колишній голова РДА воював чотири роки. У громадах втрати
- Був спортивним тренером, загинув на Сумщині. У громадах втрати
- Навчався в Німеччині, став командиром танка, понад рік вважався зниклим безвісти. У громадах втрати
- Народився в рф, виховувався в сиротинці, загинув за Україну. У громадах втрати
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
