— 27 січня — три роки, як убили мого синочка. А вироку душогубам досі немає. Уже більше ніж два з половиною роки, як сім томів справи в Новозаводському суді Чернігова. А кінця розгляду не видно. — тяжко зітхає 46-річна Надія Середа з села Тихоновичі на Сновщині.
24-річного Олександра Клементьєва знайшли неподалік сміттєвих контейнерів Сновського вищого професійного училища лісового господарства. Лице було чорне від побоїв, на лобі гуля, одне око витекло, вибиті зуби, зламаний ніс, на шиї слід від взуття, як йому на горло наступали, синці та садна по всьому тілу.
У справі майже п’ять сторінок займає лише експертиза-опис ушкоджень на голові. Чоловік помер від крововиливу в мозок. Нападники забрали телефон, гроші, витягли з кишені павербанк, ще й помочилися в рот.
Якби не резонанс в інтернеті, який підняв двоюрідний брат убитого, атовець Саша Габакан, і не підтримка ЗМІ, усе б зам’яли. Можливо, сказали б: «Сам упав, ударився головою».
Завдяки розголосу поліція затримала жителів Сновська, підозрюваних у причетності до вбивства: 22-річного Руслана Тимошенка, котрий гуляв на волі, чекав суду, бо ще раніше разом з подільником побили двох чоловіків, 15-річного Родіона Кашпура.
Про Родіона кілька років тому писали газети, що відкрив канал на ютубі про комп’ютерні ігри, набрав сотню тисяч підписників, став учасником кіберспортивної команди України. Його ім’я — у книзі «Майбутнє Чернігівщини — талановиті діти».
Затримали також 17-річного Максима Боркуна. Він знімав усе на телефон, страшні фото надсилав сестрі. Певний час кожного намагалися відмазати від причетності до вбивства. Проте з часом усі опинилися у СІЗО. Доказів слідству не забракло.
21 липня 2020 року в Новозаводському суді Чернігова почався суд над підозрюваними. Захист попросив, аби засідання були закриті. Бо двоє з трьох на той час були неповнолітні. Обвинувачені причину розправи пояснити не змогли. Один на одного валять: «Я того не робив», «І я ні». А доки триває цей розгляд, інший суд виніс вирок Тимошенку — п’ять років тюрми і Михайлу Хильковському, його подільнику, — рік за побиття Дениса Маковецького та Максима Лопати.
Отримав п’ять років ув’язнення і Родіон Кашпур за спробу втечі з-під варти і напад на співробітника СІЗО. Він малював то прокурора в пеклі в казані, то плани камер та схему ізолятора. Одного разу інспектор вів Родіона і його співкамерника до лазні. Випустив з камери. Зв’язку ключів тримав у руках. Хлопці йшли попереду. Вони були без наручників. І як тільки всі опинилися в підземному переході, де немає камер відеоспостереження, розвернулися і накинулися на інспектора. Родіон приставив до шиї працівника СІЗО заточку, зроблену з ложки. Повалили, стали бити, забрали ключі і кинулися тікати. Відкрили двері, що ведуть з підземного переходу, потім ті, що з лазні у внутрішній двір. Далі побігли до виходу, що веде у прогулянковий дворик, та не зуміли його відімкнути. Тоді кинулися до бібліотеки, але її теж не вдалося відчинити. А інспектор у цей час побіг і натиснув на кнопку тривоги. Зброї в конвоїра не було. Оскільки з нею охороняють ув’язнених тільки зовні. У СІЗО не передбачено, щоб уникнути випадків захоплення.
— Нині вже всі повнолітні, — продовжує Надія Середа. — Коли їх привозять на суд, сидять у клітці, сміються, як нічого й не було. Поглядають зарозуміло. Тільки Тимошенко ще на початку розгляду вибачився. На лютий призначено два засідання, та чи відбудуться? То карантин, то війна, то затягування не з вини суду. Приїду на засідання, чекаю, за двадцять хвилин до початку повідомляють, що адвокат одного з підсудних не приїхав, захворів. І подібні причини. Чому не можна мене заздалегідь повідомити, щоб не їхала. Нині, аби добратися з села до Сновська, доводиться викликати таксі, воно коштує 350-400 гривень. Маршрутка з села ходить лише по п’ятницях. Зі Сновська до Чернігова — 130 гривень. Повертаюся назад під вечір. Уже таксі до Тихоновичів 400-500 гривень, за меншу ціну їхати ніхто не хоче. А пенсія по інвалідності в мене три тисячі гривень. За одну поїздку більше тисячі гривень доводиться викладати.
Тих нелюдів у СІЗО годують, вони в теплі, у добрі (це судження згорьованої матері. — Авт.). А я страждаю за сином. Саша рідко приходить у снах. Якби ж були якісь розумні строки розгляду. Припускаю, якщо й надалі так повільно все просуватиметься, то, коли дійде до вступу вироку в законну силу, їх можуть і випустити, адже час перебування в СІЗО зараховується у строк.
"Час Чернігіський" писав про резонансний злочин: Спершу подумали на рашистів, а то були свої: чоловіка підірвали гранатою та закололи вилами
Джерело: "Вісник Ч" від 26 січня 2023 року, авторка Валентина Остерська
