Під час нашого інтерв'ю запитали у ветерана Тараса Василенка: як він пройшов шлях із СЗЧ назад на дійсну службу? Ось що каже пан Василенко:
Було прийняте мною таке рішення. Про це не дуже приємно, і нікому про це не приємно говорити, але такий факт (СЗЧ) був. Але треба аж добре розуміти, що СЗЧ – це не нове життя, це зворотній відлік до вашого затримання. Тобто одразу треба мати план. У мене був цей план – пройти медобстеження. Я пройшов всі медобстеження, зібрав всі медичні документи і пішов до поліції, пояснив ситуацію. І пішло все це – ВСП, Резервний батальйон, я розсилав резюме.
Військовий говорить: пішов у СЗЧ через проблеми зі здоров'ям, які неможливо було вирішити у своїй частині. І вже після повернення з СЗЧ, під час перебування у резервному батальйоні, вдалося отримати всі необзідні довідки.
Вже тоді було ВЛК. Воно визнало мене за старим стилем обмежено придатним. Всі мої підозри справдилися. Придатний до служби у тилових підрозділах, забезпечення зв'язку, ну, за старим стилем - це обмежено придатний. Я вже почав розсилати резюме, виходить на людей, через людей на людей. Якщо людина хоче, то вона може знайти вихід з будь-якої ситуації. Але треба розуміти, що СЗЧ – це зворотній відлік.
Тарас Василенко каже: неможливо піти в СЗЧ і сподіватись, що більше не потрапиш до війська. Тому потрібно мати план.
Жодна людина не може сидіти вдома. Просто сидіти відрізана від усіх. Це просто неможливо.Навіть якщо у тебе робота віддалена, ти добре заробляєш. Ти ж не можеш сидіти у кімнаті рік. А якщо війна ще два роки? А діти? Ну, діти ж обов'язково скажуть. А в мене, ну, батя вернувся. Ну, вони ж не будуть мовчати. Воно все почнеться і все одно повернешся. Тому треба просто поставити собі мету – повернутися.
***
Час Чернігівський писав про таке:
