Півтора року тому в родині Марини та Віктора Мисників із Охрамієвичів, що на Корюківщині, з’явилася довгождана донечка Оля. А шестирічна дівчинка, яка більшість життя провела в інтернатах, нарешті здобула родину.
47-річний Віктор Мисник, староста Охрамієвицького старостинського округу, і його 37-річна дружина-підприємиця Марина створили власну сім’ю сім років тому. А в березні 2023-го стали прийомною сім'єю для маленької дівчинки, яка з 1 року і 7 місяців виховувалася в трьох дитячих закладах. Двоє синів Віктора Дмитровича були не проти.
— Хлопці з розумінням поставилися до нашого рішення, — розповідає Віктор Мисник. — Старший, нині 24-річний Антон, який живе і працює в Торонто в Канаді, одразу сказав: «Окей, клас!» А менший Вадим, якому тепер 17, а на тоді ще школяр, став справжнім старшим братом для Олі — захищав, опікав і носив її портфель, бо п’ять книжок вона не могла сама донести.
Марина й Віктор Мисники з Вадимом і Олею
Мисники кажуть: якщо бажання взяти дитину у свою родину справжнє та щире, то ніяким страхам місця немає. Переконані, що виховання й любов переважують будь-які гени. Недарма ж їхня Олька дедалі більше стає схожою на них у розмовах, міркуваннях, діях.
— Не переживала ні про що й нічого не боялася, — стверджує Марина. — Я просто дуже хотіла дитину та розуміла, що все для неї зроблю!
Коли Мисники приїхали забирати Олю додому, побачили малесеньку, худюсіньку дівчинку з молдавським корінням, яка сама собі підстригла чубчик. «Темненька, схожа на мій рід», — сказав Віктор Дмитрович.
— Ручечки тонесенькі, тіло все у вавках — дерматит страшний! — пригадує Марина. — А вона підійшла, заглянула в пакет, де були банани, і одразу пішла до Віті: «Тату, я знала, що ти приїдеш. У вас просто машина поламалася, так?»
Олька запам’ятала ті дні так: «тато появився, а мама — приїхала». У селі, куди одразу її повезли прийомні батьки, дитину чекало все нове й незвідане.
— Ми ж день удома не були, а коли повернулися, то голодні кури й коти біжать до нас, собака гавкає — Оля злякалася й тікати із двору! — пригадує Віктор Мисник. — А на другий день на неї ще й півень напав! Така боягузка була, кожного шереху лякалася.
Дитина дивувалася всьому навколо. Навіть вечору. Бо цієї пори жодного разу не була надворі. Мама в перший день взяла її за ручку та повела вечірніми сільськими вулицями, вперше показала зорі.
А ще Оля нічого не знала про зубну фею. Та, коли випав перший молочний зуб, і фея передала гостинці, маленька вигадниця почала …розхитувати та рвати собі інші. Дуже любить солодощі!
Про те, що Мисники взяли дитину, не знав ніхто, окрім синів. Навіть батьки Марини, які живуть поруч.
— Пам’ятаю, ми приїхали, батьки вийшли й дивляться: що то за дівчинка з нами, — розповідає Марина. — Ми спочатку завели її до себе в будинок, показали її кімнату, а тоді вже пішли до діда Миколи з бабою Аллою. Оля одразу пішла до дідуся! І тепер вона його, мабуть, найбільше любить, бо дід навчив перевертатися, катає на тракторі, на риболовлю забирає. І бабуся її балує.
Дівчинку довго й терпляче лікували від шкірного захворювання, купували все необхідне, розпочинаючи від одягу та взуття — до вітамінів. На той час Оля закінчувала перший клас. Але читати, навіть по складах, не вміла, не знала й букв англійського алфавіту. Мисники дуже вдячні вчительці Перелюбського ліцею Тамарі Летуті, яка швиденько підтягнула Олині знання до належного рівня. «Тамару Василівну всі діти люблять! Оля за літо за нею дуже скучила», — кажуть батьки.
Олька з відзнакою за успіхи в навчанні
Дівчинка нині третьокласниця Перелюбського ліцею, але часто згадує й свою попередню школу, директора. Цьогоріч з мамою, татом і тортом їздили разом провідати її колишніх друзів. Не всіх вона вже пам’ятає, бо в Охрамієвичах у неї тепер інші друзі та подружки. І гуртки при Будинку культури, де дівчинка займається бісероплетінням, танцями й співом, відвідує кімнату арттерапії.
Батьки безмежно люблять Олю. Це видно навіть по їхніх поглядах. Її щедро задарюють подарунками: Антон самокат прислав, велосипед купили, скейт, ролики… Дівчинці навіть важко відповісти, чого б вона хотіла ще. Хіба, каже, мильні бульбашки. А ще Олька — надзвичайна модниця! Мама їй робить красиві зачіски, а вона може декілька разів на день перевдягатися.
Свою донечку батьки возили відпочивати на Голубі озера, на екскурсії в Менський зоопарк, до Новгорода-Сіверського. Стараються їй дати те дитинство, на яке заслуговує кожна дитина.
Оля більше не боїться домашнього господарства. Допомагає батькам і курочок погодувати, і дров унести, доглядає за домашнім папужкою, може посуд помити. З мамою і татом влітку ходила по лисички до лісу. Легко знаходить спільну мову з дітьми, подільчива та добродушна дівчинка, щебетушка.
Сімейні фото Мисників
— Оля наче завжди в нас була! — каже Віктор Дмитрович. — Це ще навіть краще, ніж просто добре. Усім, хто ще вагається, брати дитину в сім’ю чи ні, радив би не боятися, а просто поїхати в інтернат і подивитися. Там серцю розірватися. Бідні ті дітки, біжать, вітаються, кожне хоче в сім’ю. Я б їх усіх забрав! Не треба думати про гени, бо в таких закладах перебувають діти зі складною долею. Їх просто треба любити та виховувати.
***
Нещодавно Марина та Віктор Мисники поділилися радісною новиною - вони взяли на виховання ще одну дитину! Тринадцятирічна Ніка з`явилася в їхній сім`ї 18 вересня. Тож у Олі, Вадима й Антона тепер є сестричка. Дівчинка навчатиметься в Перелюбському ліцеї. Батьки вже придбали їй портфель та все необхідне. Ніка звикається до родини.
Джерело: "Сусіди.Сіty", авторка Наталія Рубей
"Час Чернігвський" писав про таке:
