Ще 1 січня 2018 року Україна мала б перейти на роздільний збір відходів — коли набрали чинності зміни до закону «Про відходи». Сортування та новий підхід до управління відходами в цілому — серед зобов’язань у рамках Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Проте більшість українців і досі не бачать різнокольорових баків у своїх дворах та на вулицях міст. Немає їх і на Коропщині.
Завдання недосяжні
Допомогу у створенні Національної стратегії управління відходами-2030 надавали зарубіжні фахівці під орудою Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). З-поміж основних завдань – поступовий перехід країни від домінування захоронення твердих побутових відходів (як основного способу поводження із ними) до сортування й розділення для повторного використання, перероблення або утилізації із захороненням залишків на «регіональних» полігонах, що відповідатимуть вимогам ЄС, а також зміна ставлення до відходів як до цінного ресурсу.
Перший етап реалізації стратегії припав на 2017-2018 роки, другий – розрахований на 2019-2023-й, третій – на 2024-2030-й. Втілення документа на практиці має допомогти до 2023 року забезпечити переробку щонайменше 15% побутових відходів – завдяки введенню в експлуатацію сміттєсортувальних ліній і сміттєпереробних заводів. А також збільшення частки населення, яке збирає побутові відходи роздільно, принаймні до 23%. До 2030-го ці показники повинні зрости до відповідно до 50 та 48%. Для цього в Україні мають з’явитися 250-300 нових центрів приймання/збирання відходів і 90 сміттєсортувальних ліній. А кількість полігонів для захоронення ТПВ повинна скоротитися із приблизно п’яти з половиною тисяч до 100-150. І це будуть не “сміттєві терикони”, а безпечні сучасні об'єкти, що відповідають стандартам ЄС.
Завдання – доволі амбітні. Чимало країн пройшли цей шлях за 5-6 років. Єдине, що нас виправдовує, – це відсутність належного фінансового ресурсу. Адже, до прикладу, на втілення відповідних стратегій у державах ЄС щороку надають сотні мільйонів євро – як із національних бюджетів, так і із загальноєвропейської казни.
В Україні впровадження цих новацій покладено на органи місцевого самоврядування.
«Тепер уся система управління побутовими відходами, уся тарифна політика будується виключно на місцевому рівні. Коли ви питаєте нас, коли буде запроваджено роздільний збір відходів — коли місцеві адміністрації вирішать, тоді й буде запроваджено. Усі козирі, всі важелі — все у них в руках», —зазаначає Наталія Зайцева, експертка Офісу підтримки та впровадження реформ Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України.
Кожен наш співвітчизник щорічно продукує від 250 до 300 кілограмів сміття. Таким чином, за рік у нашій країні утворюється понад 10 мільйонів тонн твердих побутових відходів. Якщо зібрати увесь цей непотріб докупи, вийде гора з основою 100 метрів у п’ять кілометрів заввишки! А якщо розсипати його шаром товщиною один метр, доведеться пожертвувати під таку “інсталяцію байдужості та безгосподарності” площею у 50 квадратних кілометрів. Для порівняння: площа Ужгорода – 40, Луцька – 42, Рівного – 63 квадратні кілометри.
А як у нас?
Пройшовши вулицями Коропа ви навряд чи побачите контейнери для роздільного сміття. Окрім хіба що тих, які встановили минулого року з ініціативи громадської організації за сприяння програми DOBRE. Їх всього десять і вони невеликого розміру - об’єм кожного баку до 10 літрів. Отож носять ці контейнери скоріше показовий характер, але ніяк не практичний.
Вкинув десять пластикових пляшок і все - контейнер повний. І комунальному підприємству за кожним відром сміття треба їхати.
Та й сортування сміття у громаді не налагоджене. З великих контейнерів можна побачити хіба що один для пластику коло автостанцїї, решта – поховані у дворах пятиповерхівок, не кожен понесе туди свої пляшки. Їх би встановити по основних шлях пересування людей, щоб було зручно, дивись, і наповнювали їх люди, а комунальне підприємство заробляло хоч якісь кошти від цього. Але контейнери так і не з’явилися, та і збут пластику – справа копітка.
-Вся проблема - у відсутності фінансів. У громаді таких коштів, аби встановити баки для роздільного сміття, на сьогодні немає, - каже голова Коропської селищної ради Володимир Куніцин. – Проблем дуже багато, в першу чергу спрямовуємо кошти на медицину, забезпечення водою, вирішення інших нагальні проблеми. Звісно, працюватимемо і в цьому напрямку. Була б ціна на пластик і скло, то і підприємці з’явилися, які заробляли б на цьому, але…
Є й інша сторона – наше безкультур’я. З таким вихованням в Європу - ні ногою. Скільки всякого непотребу залишають після себе відпочиваючі на берегах Десни, річок, у лісі. І навіть спеціально вивозять з двору, але не на сміттєзвалише. І ось минулих вихідних довелося побачити купу сміття коло «Оранти», прямо в центрі селища, його винесли з двору і спеціально залишили під деревом. Ось так ми йдемо у Європу.
- Ми пропонуємо населенню послуги – вивіз побутових відходів від двору за 29 гривень у місяць, а з пятиповерхівок - 127 гривень за контейнер, - каже директор КП «Благоустрій Юрій Прокопенко.- Але зовсім мало людей готові платити за вивіз сміття. А жителі багатоповерхівок ніяк не згоджуються на встановлення контейнерів, вони продовжують виносити непотріб до дороги. Нам нічого не залишається, як прибирати за всіма. А ось встановлення контейнерів для роздільного сміття – у планах, але коли ми їх реалізуємо, важко сказати, коштів на це у підприємства немає.
Джерело: "Нові Горизонти" від 8 лютого 2022 року
* * *
