Досліджуючи історію української землі - Стародубщини за періоду козаччини, звернули увагу на цікаве адміністративно-територіальне утворення, що носило назву Топальської сотні. Дана козацька сотня була територіально чи не найбільшою за розміром у складі Стародубського полку.
Якщо поглянути на сучасну географічну карту, то і місцерозташування сотні теж є специфічним, оскільки охоплює як власне частину історично української Стародубщини, брутально «віджатої» росіянами понад століття тому, так і територію сучасної Семенівської громади Чернігівської області. А сам сотенний центр зі славного козацького містечка перетворився під російською владою у одне із сіл Клинцівського району Брянської області. Саме про минуле козацької Топальської сотні ми і розкажемо сьогодні читачам.
Історія виникнення
Перші згадки про нинішнє село Велика Топаль датуються початком XVII століття і містяться у тогочасних документах Речі Посполитої, хоча сліди людського життя на його території сягають набагато далі, що підтверджують дані археологічних досліджень – на південній околиці села виявлене городище т. зв. юхнівської культури, яке датується епохою ранньої залізної доби VI-II століть до нашої ери.
Саме з переходом території Чернігово-Сіверщини під владу Речі Посполитої у 1618 році і розпочинається процес інтенсивного заселення та господарського освоєння території історичної Стародубщини. Цьому сприяли пільгові умови, що надавалися місцевій шляхті та осадникам-переселенцям, а також природні багатства краю.
З початком козацького повстання під проводом Богдана Хмельницького у 1648 році на згаданій території масово та швидко створюється новий адміністративно-територіальний устрій, що відповідав козацькому військовому поділу на полки, сотні та курені. З того часу в складі Ніжинського полку згадується Топальська сотня, а з 1663 року вона переходить до новоствореного Стародубського козацького полку і перебуває в його складі аж до часу скасування російською імператрицею Катериною II полково-сотенного устрою у 1782 році.
Топальська сотня як адміністративно-господарська одиниця
Слід сказати, що Топальська сотня була однією із найбільших за своєю площею на території Стародубського полку. Вона займала традиційно лісисту місцевість по берегам річки Снов та її приток Ірпи, Ревни, Трубежу та Ваги, і, як ми вже вище зазначали, почала інтенсивно заселятися та освоюватися з початку XVII століття.
Дана територія приваблювала до себе різноманітних вихідців із центральноросійських земель, переважно у своїй масі старообрядців, які переселялися до Стародубського полку, рятуючись від репресій з боку царського уряду за свої релігійні переконання. Початок появи тут старовірів припав на кінець XVII століття і тривав протягом всього XVIII століття, коли імперська влада стала надавати їхнім поселенням різноманітні пільги. Про окремі з них, як-от Клинці та Новозибків, ми вже розповідали у наших попередніх матеріалах.
Значну частину території Топальської сотні займали три великі приватні волості: Ропська, Топальська та Чолхівська. Станом на 1718 рік сотня налічувала у своєму складі 7 куренів: власне Великотопальський (з центром у сотенному містечку Велика Топаль), Малотопальский (з центром у сусідньому селі Мала Топаль), Ситобуднянський (з центром у селі Сита Буда), Сачковський (з центром у селі Сачковичі), Ропський (з центром у містечку Новий Ропськ), Тимоновицький (з центром у селі Тимоновичі, нині Семенівської громади Чернігівської області) та Семенівський (з центром у містечку Семенівка).
Історик Олександр Лазаревський свого часу дослідив та навів приблизний список козацьких сотників Топальської сотні XVII-XVIII століть, який виглядає наступним чином:
- Роман Васильович Ромаскевич (1654-1657);
- Михайло Рубець (1669; 1672-1673);
- Терех Семенович (1672);
- Федір Кольчевський (1687-1690);
- Григорій Кожуховський (Ференсбах) (1699);
- Федір Модзолевський (1700-1704);
- Станіслав Палубинський (близько 1706);
- Федір Коровка-Вольський (1706-1708);
- Федір Скоробогатий (1708-1713);
- Клим Янжул (1713-1718);
- Пилип Данченко (1726-1735);
- Михайло Янжул (син Клима Янжула) (1735-1751);
- Григорій Рубець (1758-1769);
- Василь Рубець (1772-1782).
Після ліквідації імперським урядом полково-сотенного устрою українських земель у 1782 році територія Топальської сотні у більшості своїй увійшла до складу Новомістського, а пізніше – Новозибківського повіту. Східна частина сотні увійшла до складу Стародубського повіту.
До історії сотенного містечка
Як ми вже зазначали вище, виникнення Топалі датується початком XVII століття. З часу переходу Гетьманщини під владу московських царів містечком володіло кілька родин господарів, що змінювалися. Найбільш відомими володарями Великої Топалі були сотник Михайло Рубець, Сава Рагузинський, Гаврило та Мойсей Владиславовичі (останні займалися облаштуванням у містечку чудової садиби).
У самому містечку знаходилося сотенне правління, воно виконувало адміністративно-господарські та судові функції всієї сотні. Дослідники віднайшли опис Великої Топалі від 1710 року, згідно даних якого у ній містився 261 двір, з яких козацьких тільки 52. У власності місцевих селян перебували 450 коней, 273 корови, 974 вівці, 102 кози та 950 свиней. Жителі Топалі займалися і бджолярством у вигляді бортництва, так як відповідно до опису мали 120 бджолиних дерев (бортництво полягало у зборі меду диких бджіл у лісах).
З 1770 року Велика Топаль переходить під владу графа Петра Олександровича Рум’янцева, який вкладав кошти у облаштування свого володіння. На гроші графа у 1780 році споруджено кам’яну Преображенську церкву замість старої дерев’яної. Ця культова споруда збереглась до нашого часу і є одним з найкращих зразків храмової архітектури Стародубського краю.
Наявний цікавий опис Великої Топалі від 1781 року, саме часів володіння містечком графа Рум’янцева. Цитата мовою оригіналу:
«Положение имеет по горе между яром и по косогоре, вокруг оного чистое поле и проток, именуемый Топалка... Дом его сиятельства зделанной итальянским манером, на каменном фундаменте, с погребами каменными ж, в двох этажах, о 10-ти покоях, при коем сад весма хорошой, регулярно рассаженной, с трома ранжареями... В сем местечке разночинцов 3, попович 1, священников 3, причетников 3... Всего обывателей 286 хат. Ярмонков в год три... Земли пахотных и сенных покосов неоскудно; обыватели тут живущие упражняются в хлебопашестве и мало в скотоводстве; хлеб и припложенный скот продают в слободеКлимовой и городе Стародубе…».
Після смерті графа Рум’янцева та його сина Сергія володаркою садиби стає позашлюбна донька останнього – Варвара Голіцина. Її стараннями у 1820 році зведено особняк, який зберігся до нашого часу, та флігель до нього. По смерті Варвари Сергіївни садибою у Топалі володів її син князь Павло Петрович Голіцин. Його єдина донька Марія стала дружиною старшого сина князя Дмитра Долгорукова Миколи. Після цього Топаль перейшла під володіння родини Долгорукових, і останніми власниками садиби були діти Миколи та Марії, князі Дмитро та Володимир. Сліди молодих князів губляться у вирі громадянської війни, яка спалахнула на території колишньої російської імперії після більшовицького перевороту 1917 року.
Доля території колишньої сотні у XIX-XX століттях
Протягом XIX століття село Велика Топаль перебувала у складі Новомістського, а згодом Новозибківського повіту Чернігівської губернії. Тоді ж у селі було збудовано другий храм – Миколаївську церкву. З 1861 року Велика Топаль стає волосним центром Новозибківського повіту.
У 1917-1918 роках Топальська волость знаходилася у складі українських державних утворень: Української Народної Республіки та Української Держави гетьмана Павла Скоропадського. Але вже у 1919 році була грубо анексована більшовицькою РРФСР. У якості волосного центру Велика Топаль перебувала до 1926 року, коли її було позбавлено такого статусу. Тоді ж південно-східну частину колишньої Топальської сотні було передано до складу УРСР (зараз територія Семенівської ТГ Чернігівської області).
Починаючи з 1926 року Велика Топаль перебуває у складі інших територіальних одиниць: у 1926-1929 роках – Новозибківської волості, а з 1929 року і до цього часу – Клинцівського району Брянської області РРФСР, а пізніше – російської федерації.
Пам’ятки історії та архітектури
Серед таких варто назвати дві родзинки, які збереглися у Великій Топалі. Це кам’яна Преображенська церква, зведена у 1780 році коштами графа Рум’янцева та чудовий садибно-парковий ансамбль, що створювався господарями Топалі впродовж XVIII-XIX століть.
Важка доля земель колишньої Топальської сотні
А що зараз? Трагізм ситуації полягає у тому, що початок повномасштабного російського вторгнення на територію України пройшов якраз по території колишньої козацької Топальської сотні. Саме звідти на ще одну її історичну частину, Семенівщину сунули російські військові колони. А останнім часом ситуація взагалі загострилася до межі – постійні щоденні артилерійські обстріли, бомбардування та часті рейди ворожих ДРГ. Так влада країни-агресорки цинічно використовує вкрадену українську Стародубщину як військовий плацдарм для постійного тримання у напрузі нашого прикордоння.
Автор: Андрій Подвербний
"Час Чернігівський" писав про таке: Почеп: литовська фортеця та козацьке містечко під російською владою
