Пекти паски на Великдень – це особлива традиція, котра не втрачає актуальності століттями. Домашня випічка створює особливий затишок свята, кулінари змагаються в своїй майстерності декорування цих святкових десертів, а рецепти передаються поколіннями, зберігаючи сімейні секрети ідеальних пасок. Є такі секрети і на Менщині.
Паски пекли в Чистий четвер. Іще до сходу сонця вставали і робили опару, яку ставили в тепле місце. Десь через годину починали замішувати тісто. Додавали сметану, домашнє масло (збите власноруч), цукор, яйця та борошно. Тісто вимішували дуже довго. Відставляли діжу (або ж величезну каструлю) до печі, де було тепліше. На діжу клали навхрест свячену вербу, накривали скатертиною, щоб не завітрилося тісто. Годину-півтори тісто підходило, а тим часом готували прикраси на паски - колосочки, щоб мати гарний урожай, вісімочки - на довге життя тощо. Потім тісто розподіляли у форми (це могла бути й каструля або миска), клали на нього маленькі хрестики й чекали, коли паски піднімуться.
А найгарнішу та найпишнішу паску, яку освячували, прикрашали великою шишкою, потім її ж першою зрізали з освяченої паски, клали за образи і тримали до свята Вознесіння.
Далі в натоплену піч саджали паски. Господиня слідкувала, щоб жар стих, на око вимірювала температуру в печі, хрестила кожну здобу та щось промовляла стиха, а ще обов’язково слідкувала, щоб були зачинені двері зсередини на защіпку, аби випадково ніхто не ввійшов, не рипнули двері, бо паска вийде «роззявленою» й кривобокою. А ще пекли рулети з маком. Ще та смакота!
У п’ятницю та суботу робили крашанки. Фарбували яйця соком бузини, вони виходили чорнильного кольору, соком червоного буряка – мали рожеві крашанки, варили в цибулинні й отримували золотаві.
А щоб на крашанках були хрестики, замотували яйця товстими валовими нитками і так варили в цибулинні.
Рецептів пасочок дуже багато, але кожна господиня має свій перевірений рецепт, і саме він дивним чином щоразу вдається найкраще. Тому випікання пасок — це справді таїнство, дійство, яке об’єднує, зміцнює коріння роду і віру, та й загалом посилює відчуття Великодня.
Джерело: Менщина
"Час Чернігівський" писав про таке:
