15 липня, близько опівночі російська армія атакувала FPV-дроном село Прибинь Корюківського району. Постраждав Роман Нагорний. Хлопця прооперували.
— Син втратив багато крові. Роздробило ліву ногу. Легеню зашили, а ще ж треба осколки діставати. Один застряг в спині. Щоб його витягти, шукатимемо спеціалістів у Чернігові або Києві. Але вже після того, як дитина окріпне, — говорить 49-річна Олена НАГОРНА, матір.
— Рома — студент київського Національного університету біоресурсів та природокористування. Вчиться на агронома. Зараз канікули. Отож вирішив підзаробити грошей на день народження. Батько служить, а в нас оголосили обов’язкову евакуацію. А куди їхати? Грошей на інше житло немає. Вирішили перебиратися до свекрів у Городню. Моїй матері 90 років. Нам з 14-річним молодшим сином не впоратися. А більше нікому допомогти. Речі, хазяйство, багато чого треба зібрати і забрати. Тому попросила старшого сина: «Ромка, приїдь, поможи». Він на тракторі вміє їздити і меткий у будь-якій роботі.
Нагрузили причіп дров. «У скільки будеш виїздити? — питаю. «Пів на п’яту ранку. Бо дорога туди й назад годин сім займе». А тут друзі поз’їжджалися. «Ромка, приходь гуляти». Він: «Мам, я і не хочу, але ж дзвонять».
Побув недовго і зазбирався додому. Хлопці сказали: візьми мотоцикл, аби швидше. До нас з краю села 2,5 кілометра. Їхав і перед ним «бух». Відчув у грудині страшенний біль. Ще з гарячки кілометр чи півтора на спущеному колесі проїхав, а потім упав і став кликати на допомогу. Люди почули, бо всі ж фпівішок бояться. Вже не пам’ятаю, хто з односельців прибіг до мене і повідомив, що син поранений. Було пів на дванадцяту ночі. Нахапала бинтів. Стала виганяти машину, а над нами дрон гуде. Менший син кричить: «Не треба машини, нас же вб’ють!» Скочила на велосипеда. Не доїхала, долетіла…
Лежить дитина вся в крові, охкає. Нога розірвана. Перемотала. В грудині хрупкотить. Наклала компрес на грудину (я ветлікар). Ромка стогне: «Холодно». Я його своєю кофтою вкрила. Прошу: «Ромко, лише не замовкай, говори, дивись». А він шепоче: «Мамо, прости, що пішов. Прости». Прошу: «Тільки живи! З усім іншим впораємося. Тримайся». Мені тоді кожна хвилина здавалася годиною.
Староста прийшов з чуйкою (детектором дронів). Перевірив. Наче немає вже їх поблизу. Односельцю Вані Рябцю спасибі. На покривалі положили Рому в його машину. Виїздимо за село, а назустріч вже поліція. Треба перегружать. Вирішили на це не витрачати час, а від’їхати на безпечну відстань від села. Поліція попереду. Доїхали за Перелюб, це майже чотири кілометри від нашого села, а там вже чекала «швидка» допомога. Переклали сина до медиків. У Корюківській лікарні на нас вже чекали лікарі. Чоловік — прикордонник, його вночі лише на кілька годин відпустили до сина, бо людей на службі не вистачає. За останні пів місяця Бог вдруге змилостивився над нашою сім’єю.
Тиждень тому пів четвертої ночі прокинулася від звуку дрона. Чую — пікірує і гуп. Вискочила. У сусіда з-під даху дим. Вогнегасниками затушили. А невдовзі нам в мансарду прилетіла «Молнія» з двома боєприпасами. Дивом не вибухнуло. Ніч, взяла ліхтарик. Пішла в один гараж, де машина. Нічого. В хлів, де хазяйство, комору, другий гараж заглянула. Наче все ціле. А пластмасою паленою воняє. Я на погрібник. Нема. Тоді на мансарду, а там дірка. Сусіди всі сплять. Не достукалася. Подзвонила на 112, через годину приїхала поліція з вибухотехніками.
Одна бойова частина пробила профнастил і викотилася під хату. А друга вибухівка лежала на мансарді. Забрали.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Валентина ОСТЕРСЬКА
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Обстріл міста на Чернігівщині: росіяни могли поцілити у знакову будівлю
- Летів і зразу в ціль: ворог реактивними дронами вразив у Чернігові супермаркет АТБ і СТО
- Росіяни знову атакували АЗС на Чернігівщині
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
