З перших годин початку повномасштабної війни тисячі мирних людей у Чернігові та інших містечках та селах вимушені були ховатися від ворожих обстрілів в бомбосховищах та найпростіших укриттях, якими служили звичайні підвали будинків або погреби у селах. Багатьом це врятувало життя.
Ось у цьому погребі родина Олени з села Полуботки просиділа майже місяць. В селах – це єдине укриття.
"Для 6 чоловік маленька половина картоплі була. Стелаж з банками, з посівною - і спать не було де. Я ще з дітьми комфортно спала, чоловік там у проході, а діду місця не вистачало, а бабуля на ступеньках", - пригадує Олена жителька села Полуботки, що неподалік Чернігова.
У цьому сховищі жила родина із 6 осіб
Чернігів
Миколі та його родині з Чернігова довелося провести у бомбосховищі великого чернігівського підприємства на околиці міста кілька місяців. Їх будинок після ворожого бомбардування знищено. Тож поки не підшукали їм тимчасове житло, родина сиділа в темному і холодному бомбосховищі.
"Тут було багато людей, які тут влаштувалися - на стільчиках сиділи. Коли людина не прийшла, то по черзі спали діти на лавочці. Приніс ковдри. Були тривожні рюкзаки, консерви. Із того часу залишилися. Людей вивозили - до нас не доходило. Люди виїздили, а у нас не вийшло", - розповідає Микола.
Родина Миколи кілька місяців змушена була жити у сховищі
Переважна більшість чернігівців рятувалися від ворожих обстрілів в підвалах своїх багатоповерхівок, в яких самотужки облаштовували місця для ночівлі та тривалого перебування. Після того, як рашисти втекли, мешканці будинків своїми силами покращили свої укриття, адже небезпека ракетних ударів не минула.
"Це укриття, в якому перебували мешканці будинків під час облоги чернігова. Облаштоване так, як змогли люди зробити. Кімнати поділені на кімнати. Були з немовлятами. На землю накидали картону. Тут моє місце, тут була я. Мені ще пощастило. Було три стінки і місце, де можна було лягти. Залишився мій матрас, ковдра, капці", - пригадує Наталія, жителька Чернігова.
Так виглядали більшість укриттів перед та під час вторгнення
Минув майже рік від деокупації Чернігівщини. Саме підвали у багатоповерхівках досі залишаються основними найпростішими укриттями для людей у разі небезпеки. Бомбосховища у Чернігові знаходяться переважно на територіях великих підприємств і призначені вони для персоналу.
Очільник Чернігова Дмитро Брижинський перевіряє сховище
"У нас на сьогодні кількість бомбосховищ не збільшилася, а в Чернігові зменшилася, бо деякі об’єкти і підприємства зруйновані. Ми певну кількість втратили, і відновити їх не раціонально і дорого, бо є різна форма власності", - коментує Сергій Болдирєв, керівник департаменту цивільного захисту і оборонної роботи Чернігівської ОВА.
Сергій Болдирєв
За рік повномасштабної війни у Чернігові досі не вдалося вирішити проблеми з укриттями в усіх освітніх закладах. В кількох дитячих садках їх взагалі нема і поблизу теж нема об’єктів, де б могли перечекати повітряну тривогу діти. Малечу батьки вимушені були віддати в інші садки. Треба будувати нові укриття, аби садочки відновили роботу. Цим завданням тепер займається начальник міської військової адміністрації Брижинський.
"У нас нема укриття.
"Взагалі нема? Гарний садочок.
Нема підвалу, нічого? Садочок в гарному стані, є опалення все ціле. На наступному тижні питання будемо розглядати, дам доручення на зміни в бюджеті, щоб збудувати власні бомбосховища", - каже Дмитро Брижинський, якого у лютому призначено на посаду керівника Чернігівської міської військової адміністрації.
Батьки дітей скаржаться, що садок досі не має укриття
У школах Чернігова укриття облаштовують як за рахунок бюджетних коштів, так і залучають допомогу міжнародних партнерів.
Укриття в одному із навчальних закладів Чернігова
Але не скрізь все добре. Приміром, 17-та школа теж немає свого сховища, а тому школярі та вчителі вимушені перебувати під час повітряних тривог у сусідній будівлі, де укриття перебуває далеко не в кращому стані.
"Ви зверталися до міської ради чи когось за допомогою?
"Ні.
"Чому?
"Справа в тому, що це сховище… Так воно орендоване, але там же діти...
Загалом за рік війни на Чернігівщині кількість простих укриттів збільшилася на 30%. Вони можуть прийняти понад 800 тисяч жителів області.
Підвал у новобудові Чернігова
Городня
Городня перебувала під окупацією ворога і однією з перших відчула небезпеку, яку несли загарбники.
"Коли зайшли війська, і чутні вибухи, і здригалася Городня, ми почали зразу почали наводити порядок у сховищах. І люди, і ми, і громадські активісти, щоб можна було зайти. Забезпечували водою, гігієною, піддонами. І люди ходили, коли були в оточенні. Підвали були забиті людьми, і їх вистачало для міста", - розповів Андрій Богдан, голова Городнянської громади.
Андрій Богдан
В Городні попри всі економічні проблеми прикордоння продовжують облаштовувати мережу укриттів. В будівлі колишньої райадміністрації – нині ремонтні роботи. Тут надійне бомбосховище, яке приводять до ладу, аби у разі потреби людям було тут зручно.
"У період окупації тут два тижні жили люди. Наразі проводиться поточний ремонт. Фарбуємо, прибираємо. Побудували ці ліжка. Запаси води. Придбали бензенегратор. Тут десь 70 ліжочих і до 100 сидячих. До цього було завалено, грибок сирість, за роки незалежності ніхто нічого не робив, не щастя помогло", - показує Володимир Міненко, завідувач господарством Городнянської міськради.
І хоча в Городні через близькість до кордону з агресором навчаються діти поки дистанційно, та укриття в освітніх закладах готують, адже сподіваються на відновлення звичного навчання. А для цього потрібні відповідні умови безпеки.
"У плані безпеки ми всі сили долучили до укриття. Силами педагогів батьків фахівців спонсорів зробили багато, щоб було користуватися укриттям і приймати дітей. З того, що зроблено підлога, вода, каналізація, wi-fi, сидіння - майже все, що має бути для укриття. Ми сподіваємося - є потреба щоб почати навчання у змішаному форматі, бо дітям складно тривалий час навчатися дистанційно", - розповіла Світлана Серегова, в.о. директорка ліцею №2.
Мена
Менська громада хоча і подалі від кордону, та це не привід сидіти склавши руки. Кілька років у громаді діє програма обороноздатності. Витрачають і на укриття, і на систему оповіщення, як власні кошти, так і залучають партнерів з-за кордону. До наступного навчального року в трьох навчальних закладах громади не просто відремонтують укриття, а створять на їх базі безпечне навчальне середовище.
"Ми знаходимося у бомбосховищі нашого закладу. Навчається більше 500 дітей. Ми потребуємо захисту. В рамках проекту безпечне поверення до навчання почався ремонт, потребує ремонту всіх систем. І косметичний ремонт. Щоб дітки змогли під час тривоги навчатися безпечному і зручному середовищі", - пояснює Тетяна Хоменко, директорка менської гімназії.
"Зараз у сховищі це продовження співпраці з фінами. Почали ремонтні роботи у 3 закладів укриттів. Гімназя ім.Мевченка і в селі Стольне. Планується не просто косметичний ремонт, а безпечне навчальне середовище. Класи, методичний матеріал. Більшість шкіл мають укриття чи протирадіаційні. Проведено косметичні ремонти", - прокоментував Юрій Стальніченко, секретар Менської міської ради.
У Менській громаді в усіх навчальних закладах за виключеннням Макошиного, є укриття. У Киселівці використовують підвали недобудованої школи, яка розташована поряд зі нині діючою.
"Ми зараз знаходимося у приміщенні недобудованої школи ще у 1991 році. Свого укриття у нас нема. Обладнали у такий спосіб. Завдяки праці всіх жителів села. Провели електрику, вставили двері, занесли меблі. Можуть знаходитися всі працівники і діти, це 80 учнів. Є питна вода, біотуалет. Завдки міській раді - посуд контейнери для зберігання їжі", - розповів Сергій Губенко, директор місцевої школи.
Система оповіщення
До 22 лютого минулого року в області системи оповіщення були у 23 населених пунктах. За період війни модернізовано системи оповіщення у Городні та Бобровиці. Нові - встановлено у Гончарівському, Десні, Острі, Бахмачі та Макіївці.
Так у Городні за рахунок французьких партнерів вдалося встановити додаткові сучасні системи оповіщення, які можуть працювати автономно і мають багатофункціональність.
"Ми б хотіли більше цих точок, але на околицях поставили. Охоплення місто більше, і цю сирену можна використовувати в цивільному житті - можна робити оповіщеня як сирена працює, але можна використовувати в інших цілях", - каже Андрій Богдан, голова Городнянської громади.
Сирена на сонячних батареях у Городні
У Мені ж до існуючої системи за кошти громади придбали ще 6 нових систем оповіщення українського виробництва, які передали в старостати. Кажуть задоволлені якістю і ціною. Системи теж багатофункціональні.
"Вийшли на Харків виробників. Розробка україгнська. Система оповіщення не тільки сигнал тривоги дає, а система через, яку можна транслювати різні повідомлення, міського голови чи керівника закладу. Наші фахівці удосконалили її. Система працює, якщо надходить сигнал, він включає дзвінок 200 ВТ. За 2 км чутно сигнал тривоги, коли надходить сигнал відбою. 4 різні сигнали", - пояснює Юрій Стальніченко, секретар Менської міської ради.
Юрій Стальниченко
Нова система оповіщення з’явиться і у Чернігові. Деталі у військовій адміністрації поки не розголошують, але цей процес на фінальній стадії.
"Підписані технічні умови, провели тендер, визначена компанія, яка буде проектувати сучасну систему оповіщенн в Чернігові", - каже Сергій Болдирєв, керівник департаменту цивільного захисту і оборонної роботи Чернігівської ОВА.
Всього ж оповіщенням вже охоплено до 88% населення Чернігівщини.
* * *
Матеріал створено за підтримки Лондонського Інституту репортажів про війну та мир (IWPR) у рамках проєкту "Голоси України". "The material was produced with the support of the London-based Institute for War and Peace Reporting (IWPR) as part of the Ukraine Vices project."
