4 січня Алла Опара виписалася з Чернігівського пологового будинку. Повернулася додому. У село Лутава Карпилівського старостату, Деснянська громада. І привезла родині новорічний подарунок. Донечку Софійку.
— І груддю годую, і сумішшю підгодовую, — підходить до візочка з немовлям Алла ОПАРА.
Народилася вона ввечері 31 грудня. У машині «швидкої». Дорогою до Чернігова зупинилися на узбіччі. За Прогресом, перед поворотом на Красилівку. Пологи були стрімкими. 15-20 хвилин. Приймала їх Людмила ЯДУТА, парамедикиня. Їй усього 21 рік. Та Володимир КОВБАСА, екстрений медичний технік**. Йому 59.
Людмила Ядута живе в Козельці. Володимир Ковбаса — у Бірках. Працюють у Виповзові. У пункті Козелецької підстанції екстреної (швидкої) медичної допомоги.
Народження дитинки в дорозі стало шоком для матері.
— Шок був, — каже Алла Опара. — Хоч і четверта дитина. Хоч і 39 років мені. Старший син Олександр, йому 20 років. У Ніжині в університеті вчиться. Донька Валерія, їй 16. У школі в Карпилівці. Третє в мене покійненьке дитятко. Двомісячним померло в чернігівській лікарні. Патології були. Між третім і Софійкою — три роки різниці.
Враження, ніби кіно знімалося, — продовжує. — Я й не пам’ятаю всього.
«Враження було, ніби кіно знімається»
— Ставили термін народжувати на січень. На двадцяті числа, — згадує Алла Опара. — Та 31 грудня почала дуже боліти спина. Крутила просто. Кажу чоловіку: «Давай помиємося. Приведемо себе в порядок».
Переймів не було, — продовжує. — Відійшли води о 18.00. Ще олів’є кришила.
Чоловік Петя викликав «швидку». Хвилювався. Він у КЕЧі в «Десні» працює. Квартирно-експлуатаційній частині навчального центру.
Приїхала «швидка» з Виповзова. І ми рушили. Відчула, що народжую. Сказала лікарці, — так називає Людмилу Ядуту. — Швиденько роздяглася, і на кушеточку. У самій машині. Тепло було, градусів 25. Швиденько народила. Вона прийняла в мене пологи прекрасно. Справилася на відмінно. І піймала дитину, і пуповину зняла. Бо була перемотана, обвита. Перші у своєму житті пологи приймала. А наче завжди цим займалася.
Футболку підняли і поклали дитя на мене, — продовжує. — І воно відразу закричало. Загорнули в пелюшки. Накрили покривальцем. Усі теплі речі я брала з собою. Заздалегідь готувала.
Водій, Володимир Ковбаса, допомагав. А як народила, увімкнув мигалки. І в Чернігів. З мигалками летіли всю дорогу.
Доки їхали, Людмила Ядута поряд сиділа. Контролювала стан породіллі, дитини. У пологовому вже чекали.
— Зустрічала ціла бригада, — згадує Алла Опара. — Стояла у дверях. З «швидкої» на каталочці завезли. Відразу дитинку оглянули, потім мене. З дитинкою все гаразд.
Володимир Ковбаса: «Матері на груди поклали. Масаж спинки зробили. Двічі чхнуло»
Володимир Ковбаса каже, що не боявся. Одружений. Двоє дітей. Господарство.
— Корів скільки років тримаємо, — каже. — Телят доводилося приймати.
На «швидкій» працює два роки. Вагітних возив. Теж досвід. Але жодна не народжувала в машині. А тут...
— Надягнув перчатки, — згадує. — І пішов робити, що треба. Це добре, що в породіллі не перші пологи. Якби перші, викликали б з Чернігова машину.
Розказує, що дитя матері на груди поклали, на бочок. Масаж спинки зробили. Воно кашлянуло, двічі чхнуло. Носик очистився від слизу. Усе добре.
Та не обійшлося без хвилювань.
З його слів, хотіли до Бобровиці їхати. 55 кілометрів від Лутави. А до Чернігова — 116. Та чоловік вагітної був проти Бобровиці. Хоча туди встигли б доїхати. На відміну від обласного центру.
Зі слів Володимира Ковбаси, подзвонили старшому лікарю. В обласну лікарню. Він як координатор. Запитували, чи перерізати пуповину, чи ні? Сказав, що бажано ні. Хоча в пологовому отримали наганяй. Чому не перерізали — пояснювальні писали.
А якби перерізали, міркує, ще більше паперів треба б писати. А якби ми дитя підмінили? Таке могло б бути припущення. ДНК робили б матері й дитині.
«Ти відповідаєш не за одне життя, а за два»
Пологи в «швидкій» стали стресом для Людмили Ядути. Незаміжньої дівчини. Випускниці Новгород-Сіверського медичного коледжу.
— У дитяти того трусилися і руки, і ноги, — співчуває молодій парамедикині Ольга КОВБАСА, дружина водія. Повертаючись з Чернігова у Виповзів, вони заїхали в Бірки. — І тиск міряла, бідна. Хвилин 10-15 посиділи. Кави випили. І поїхали на базу.
Володимир Ковбаса, екстрений медичний технік, та Людмила Ядута, парамедикиня
— Народження дитини в «швидкій» — це важко, — ділиться Людмила Ядута. — Ти відповідаєш не за одне життя, а за два. Коли попадаєш в таку ситуацію... Максимально відкидаєш думки і переживання. І починаєш робити свою справу. Ми — звичайна бригада. Не реанімаційна. Не лікарська. Але ми справилися. Потім було трішечки нервів... Уранці 1 січня я ситуацію переварила ще раз. Мені так радісно було. Я змогла це зробити. Народилася дитина! У машині! Усе прекрасно.
Водії стають теж трошки медиками
— У вересні пройшов онлайн-курси, — розказує Володимир Ковбаса. — Навчання тривало півтора місяця. Потім онлайн здав екзамен. Отримав сертифікат.
Учили, як діяти в екстрених випадках, — продовжує. — Ми маємо пацієнта довезти живого до лікарні. Переважно розглядали воєнні випадки. Поранення, зупинку кровотечі, накладання турнікетів. Розглядали допомогу дітям, породіллям.
— Що змінилося з отриманням сертифіката?
— Більша відповідальність. А зарплата не більша. На практику в Чернігів у квітні їхати.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Тамара КРАВЧЕНКО. Фото з сайту Чернігівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Першим був козак: у новорічну ніч у Чернігові першим на світ з'явився хлопчик. У грудні - народжувалися двійнята
- Знаменита модель-чернігівка розповіла, як готується до пологів
- Сонячні батареї в ніжинському пологовому рятуватимуть немовлят
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
