А щоб перебратись жителям Задесення з одного берега річки на інший потрібно 100 грн. Плюс маємо чимось дістатись з Долинського, Бутівки, Бондарівки до Десни, а потім з Малого Устя до Сосниці. Таким чином поїздка до центру громади коштує більше півтисячі.
Повінь та війна відрізали села Задесення від центру Сосницької громади. З початком війни тут було зірвано міст через р. Десна. Тому і хліб, і молоко – все необхідне передавалось по тросу. А пізніше майстри та працівники КП "Благоустрій Сосниця" зробили металеві майже 30-метрові сходи.
При великій потребі задесенці могли дістатись Сосниці човном. Чергували сосницькі рятувальники. Таким способом переправляли породіллю із Бондарівки (народжувала у Мені). А коли настала повінь, не допомагала і драбина, бо до неї неможливо було дійти – все залито. Виручав і досі виручає моторний човен господаря з М.Устя, який по дзвінку, а попервах з 8.30 чергував та надавав допомогу. Коштує така послуга «хто скільки дасть», але люди платять 50 грн в один бік. За раз може взяти чотири людини, перевозить і велосипеди, адже з Малого Устя до Сосниці ще до 10 км і ніякий автобус не курсує.
Та для великоустенців, у кого є така можливість (тобто є транспорт та пальне) краще їхати в інший бік – до Борзни. Але автобус теж не курсує. Там люди лікують зуби, скупляються. Хліб у магазини завозиться із Ніжина. А молоковози приїздять із Бахмача.
– Коли зійде повінь, можна буде замовляти хліб із Сосниці, але це вже залежить від власників торгових точок, – розповідає про життя старостату староста Леонід Ляшик.
У березні він замовляв півтори тисячі буханок сосницького хліба на більше ніж 20 тисяч гривень.
– Треба було не тільки своїх людей годувати, а й Височанська ОТГ просила допомоги, мусив возити хліб у Галайбине, – каже Леонід Миколайович.
Через повінь у селі стояла і череда господарських корів. Якби площа луків під пасовище була більшою, то такої б проблеми не виникло, але луки роздані в оренду.
Селяни вже засадили городи, проблем з цим не було, виручають приватники.
Найбільша проблема із доставкою преси. Її доставляє пошта в день соціальних виплат або пенсій. Поштова машина приїздить до Десни, а на інший берег перебираються човном. У В.Усті поштовиків чекає староста, який власним автомобілем везе їх у села старостату: Долинське, Бутівка, Бондарівка, Польове. Пенсії розносять кожній людині. А ось періодику залишають у приміщенні старостату. Люди самі приходять за передплаченими газетами. Ті, хто важко пересуваються, розраховують на соціального робітника, сусіда чи старосту.
– Надалі, мабуть, доведеться розвозити поштарів конем, адже пальне дуже дороге, – каже староста. Для таких потреб з громадського бюджету гроші не виділяються, не виділяє і пошта грошей на доставку пенсій та періодики.
Щодня користуються моторним човном і троє вчителів Великоустівської школи, які проживають у Сосниці. І дуже вдячні перевізнику, який у свій час, своїм човном допомагає людям. Вчитель трудового навчання Микола Біжовець вирішив зекономити, тому крайній тиждень перед літньою відпусткою проживає у сільській нежитловій хатині.
На перший погляд, задесенці звикли до такого способу життя. Та й у період воєнного стану нема великих потреб у пересуванні. Проте, судячи з обговорення у фейсбуці, робимо висновок, що декому такі умови подолання річкової перепони та доїзд з сіл старостинського округу до Десни і від Десни до Сосниці - таки затратні.
Ось що пишуть:
– ...Людям Задесенського старостату, щоб добратись до Сосниці, а це 10 км, треба заплатити таксисту 200 грн в одну сторону і назад та перевізнику через р. Десна - 70 грн в одну сторону. Виходить 540 грн..."
У нестворенні належних умов дописувачі звинувачують владу (голову громади та старосту). А ще порушують питання роздачі гуманітарної допомоги.
Ми поцікавились у голови громади Андрія Портного, чи є якісь плани щодо організації переправи. Ось його відповідь:
- До відновлення мосту будемо жити і працювати в обмежених умовах. Адже перше завдання держави - відновити сполучення з Черніговом. Тому міст відновиться не менше ніж через рік.
Зараз почали працювати над тим, щоб зробити хоч невеличку поромну переправу, яка дасть можливість переправлятись легковим автомобілям.
Коли спаде вода, почнемо роботи. Фахівці кажуть, що триватимуть вони 2-3 тижні. До такої важливої справи залучаються підприємці. Яка буде вартість - сказати не готовий, але економічно обгрунтована. До того ж можна буде користуватися і сходами, які вже зроблені.
Щодо під’їзду з сіл Долинське, Бутівка, Бондарівка, то плануємо здійснювати його шкільним автобусом, але теж за відповідну оплату, адже пально-мастильні матеріали суттєво подорожчали. Від Десни до Сосниці перевізник Кравченко не проти надавати послуги, але щоб була хоч якась комерційна вигода. До речі, спробуємо вже наступного тижня організувати 1-2 рази на тиждень автобусне сполучення.
Такий коментар дав Андрій Портний зранку 6 червня. А ввечері цього ж дня на сторінці селищної ради у фейсбук прочитали гарну новину: 10 червня, у п’ятницю о 7.00 йтиме автобус з с. Бутівка до мосту. О 8.00 від мосту - до Сосниці.
Повертатися буде о 13.00 від "Горілого" магазину до мосту. О 14.00 від мосту до с. Бутівка.
Села Бондарівка та Долинське за необхідності підвозу мають звертатись до старости Леоніда Ляшика. У разі необхідності будуть збільшуватися рейси.
Отож не все так погано у нашому домі. Був би мир.
Джерело: Олена Кузьменко, "Вісті Сосниччини"
* * *
