У громадах Чернігівщини прощались із бійцями, які загинули на війні.
* * *
Понад рік вважався зниклим безвісти 30-річний Віктор Забіяка з села Гриціївка на Срібнянщині. Працював у дорожній службі. У березні 2024 року мобілізували. Воював на луганському напрямку. 18 серпня воїна поховали.
* * *
20 серпня на 57-му році життя війна забрала Володимира Джантаєва. Працював у бориспільському лісгоспі. Був мобілізований 30 червня 2023 року. Відтоді і служив. Останнім земним шляхом його проведуть у Борзні.
* * *
15 серпня в госпіталі Дніпра зупинилося серце 27-річного Дмитра Шаповала з села Жуківщина Остерської громади. Дмитро закінчив Остерський фаховий коледж будівництва та дизайну. Уклав контракт з ЗСУ. Виконував бойові завдання в найгарячіших точках фронту. У 2022 році нагороджений відзнакою командира бригади.
Остерська міська рада висловлює співчуття вдові воїна Анастасії, головному спеціалісту відділу містобудування, архітектури, земельних відносин та благоустрою.
* * *
Командир відділення морської піхоти, молодший сержант 34-річний Володимир Труш назавжди в пам’яті рідних. До початку АТО працював газозварювальником. У 2014 році Володимир став на захист України. У 2022 році обороняв Чернігівщину, Харківщину, Донеччину. Останнє місце служби — 36-та бригада морської піхоти. Загинув 5 серпня на Донеччині, неподалік населеного пункту Предтечине.
* * *
Віддали останню шану 42-річному Андрію Нестеренку. Десять місяців його вважали зниклим безвісти. Він родом з Борзни. У Ніжині проживав з 2014 року. Працював комплектувальником на складі «Фоззі-Фуд» у Броварах. З перших днів повномасштабного вторгнення був у ніжинській теробороні. У листопаді 2023 року призвали до ЗСУ. Був старшим навідником протитанкового взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону. Улітку 2024 зазнав поранення. 12 жовтня 2024 року Андрій написав рідним: «Ми в пеклі». Більше зв’язку з ним не було. Поліг 16 жовтня під Катеринівкою на Донеччині.
* * *
Ніжинцю Андрію Шевченку було лише 23 роки. Вивчився на спеціаліста з установки засобів протипожежної безпеки. Працював у Києві. Там і застав його початок війни. У травні 2022 року Андрій 19-річним пішов добровольцем. Служив у 21-му окремому батальйоні спеціального призначення, мав позивний Фіксик. Восени 2023 року доєднався до 12-ї бригади спеціального призначення «Азов». Був двічі нагороджений нагрудними знаками від РНБО та медаллю «За доблесну службу». 16 серпня загинув поблизу села Щербинівка на Донеччині.
* * *
Щонеділі рідні Олексія Овдієнка з села Риботин на Коропщині виходили на мирні акції, організовані родинами військовополонених і зниклих безвісти. Вірили і чекали. З листопада 2024 року Олексій вважався безвісти зниклим. У минулому працював у Коропі в «Золотому Пармені». Мобілізували у вересні 2024 року. Служив навідником у самому пеклі війни. У перших числах листопада перед бойовим завданням подзвонив рідним. Більше на зв’язок не вийшов.
* * *
У селі Оболоння на Коропщині провели в останню путь 43-річного Олександра Безуса. Олександр трудився в газовому господарстві. З 2014 року захищав Україну в зоні проведення антитерористичної операції. Згодом повернувся в Оболоння, працював лісником у гутянському лісництві.
У 2023 році пішов добровольцем. Служив у розвідці десантно-штурмових військ. Був нагороджений нагрудним знаком «Золотий Хрест», «За участь в антитерористичній операції», «Учасник бойових дій». Останній бойовий вихід здійснив у 2024 році в селі Нетайлове Покровського району Донецької області. Тоді отримав тяжке поранення. У зв’язку з цим був списаний зі служби.
* * *
24 серпня повернувся назавжди в Прилуки 45-річний Олег Кравчук. Його серце зупинилося внаслідок поранень, несумісних з життям.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Валентина ОСТЕРСЬКА
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Прикордонна громада втратила двох захисників: старшого лейтенанта і старшого матроса
- У громаді втрати: один захисник рік тому загинув на Луганщині, другий - у червні 2025 на Сумщині
- У громадах втрати: один поліг у Серебрянському лісництві, інший - понад рік тому під Бахмутом
