Валентин БУРЯЧЕНКО, чернігівець, військовий журналіст, полковник ЗСУ, очолював медіацентр Міністерства оборони України, журнал «Військо України» та пресцентр АТО. Звідси й позивний «Редактор».
З початком масштабного вторгнення захищав Чернігів, воював у Бахмуті, на Харківщині. Рік тому написав книжку для менших. «Абетку малого чернігівця». У кожній подорожі кіт Шеврон. Під кожну літеру написані римовані віршики. Фішка абетки — усі букви пов’язані з відомими місцями в Чернігові. Є й Антонієві печери, Вал, історичний музей. Про річку Десну.
— Дружині подруга розказала історію, — розповідає Валентин. — На уроці в першокласників запитала, що знають про Чернігів. Виявилося, ну дуже мало.
Наталія запропонувала зробити щось дитяче, з віршиками. Хотів, щоб була прив’язка до Чернігова. Книжку будуть читати батьки, бабусі, дідусі, які допомагають, вихователі. Придумав до кожної літери ще і загадки писати. Щоб діткам було цікаво, додав героя — кота Шеврона. Це збірний образ, бо в нас є котики ЗСУ.
Діти — як маленькі розвідники. Запам’ятовують локації, — гортає абетку. — Загадки є й такі, що не кожен дорослий розгадає, — сміється. — Але на них є відповіді на останніх сторінках.
Почав у 2019 році. За натхненням. Були вірші, які не подобалися. Переписував.
Коли написав половину абетки, почалася повномасштабна війна. У перший день з гаража забрав амуніцію з часів АТО: каску, розгрузку. Пішов у військкомат. Обороняв Чернігів, виконував різні завдання, «дорогою життя» вивозив до Києва поранених хлопців. П’ять рейсів, які планувалися як повноцінні спецоперації. Евакуйовували діточок з мамами. У жовтні 22-го була ротація в Бахмут. Було не до абетки.
З напарником-лейтенантом ділили підвальне приміщення метр 50 на три метри. Можливість перепочити з’являлась ближче до опівночі, коли трохи вщухали ворожі обстріли. Спали без задніх ніг.
До нас жили хлопці, залишили печиво. Завелася пацючиха, вивела пацючків. Незвично було. А вона почувалася, як удома. У мене перетворилась на… хом’яка. На літеру «Х» і згадкою про художній музей. Віршик сам по собі прийшов. Написання віршів на війні — як розрядка.
Щоб видати цю книжку, відгукнулися побратими зі спецпідрозділу «Кліщі». Волонтери, з власних коштів. Абетка вийшла тиражем 500 екземплярів.
Частина в наших бібліотеках, у музеях. Частину роздали діткам загиблих військових. Частину віддав волонтерам. Вони уклали угоду з «Будинком книги» в Чернігові. Її можна купити. Гроші йдуть як донат на 32-гу танкову бригаду. Більшість «кліщів», які обороняли Чернігів, служать у цій бригаді. Батьки школярів і в дитсадках купували.
— Хтось читав перед видавництвом, критикував?
— Першою читала дружина. Деякі вірші перероблював. Читали друзі, побратими, колеги.
Після Бахмута були ще три ротації на Харківщину. А потім з’явилася моя книга «Не ІПСО». Видана в цьому році. Гуморески та сатирески для дорослих. 178 сторінок. «Депутатська блювота», «Кіріл — розкрадач могил», «Андрієтта», «Ухилянт-колаборант», «Верблюдки і верблядки», «Піп крутиться, кадило мутиться», «Страшний сон путіна». Брав конкретні факти і писав свій погляд на них. Кацапи дурними темами дають сміятися над ними. Написав її швидко. Щодня писав по віршу. Друзі підкидали фактаж. Фото або новини.
Головною ідеєю було донести до читача — без тебе це не закінчиться. Бо запитують військових: «Коли це все закінчиться?» Відповідь одна: «ЗСУ допоможемо — швидше переможемо».
Надруковано 200 примірників власним коштом. Некомерційний проєкт. Книгу можна почитати в інтернеті.
Адреса, де можна почитати книгу: vestgazeta.com.ua/rozgruzys/ne_ipso
* * *
одна з гуморесок-сатиресок
ВІДПОВІДЬ: «ПЕРЕМОГА!»
Б’ють ворогів наші леви! Титани!
Миколи, Євгени, Тараси, Богдани...
Йде від серця народу бійцям допомога –
Кується в бою і тилу Перемога!
Сили вона додає, надихає –
Кожен військовий це добре знає!
Та донатять – чий родич чи друг в ЗСУ,
А решта народу? Гей, люди, ау?!
Глазіють з дивану чи з-за кордону,
А хтось натягнув і злочинця корону:
Тумбочки в хаті, повні грошви –
Жирні, продажні, нікчеми, скоти!
З ухилянтів й не тільки «бабки» клепають,
Поки хлопці на фронті кров проливають.
Байдужі розмови ведуть для годиться,
Питають лише: «Коли все це скінчиться?»
Люди! Ви що?! Схаменіться! Їй-богу!
Тоді – як здобудемо ми ПЕРЕМОГУ!
* * *
Джерело: "Вісник Ч", авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Книга року: як пройшло вручення премії і чи читають чернігівці книжки
- Чернігівський воїн, який пережив тортури в рф, випустив книгу в Латвії
- Школярі зібрали більше сотні російських книжок на макулатуру
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
