Віталій Сеник, підприємець з Носівки, кукурудзу вирощує років 10. До того сіяв жито, пшеницю, овес, сою.
— Поки кукурудзу не сіяли, у нас, казав один, і грошей не було, — усміхається Віталій СЕНИК. — І це правда. Обробляємо, сіємо, збираємо — а змолотить нічим. Посушить нічим. А тоді пішла кукурудза — купили сушку. Комбайн подарував Янукович, — жартує. — За часів Януковича купив по оголошенню «Палєссє» білоруське. 1000 гектарів не потягне, — оцінює. — А мені о-так вистачає. Ми нікуди не їздимо. Перший рік, як купили, у «Маяку» збирали. Це сусіднє підприємство. А потім я кажу: годі. Пшеницю змолотили, перестроїли на соняшник. Соняшник будемо через два тижні збирать. Зібрали — для кукурудзи жатку наділи. Він усе молотить.
Віталій Сеник працює разом з сином. Віталій Миколайович — ФОП, фізична особа-підприємець. Син — фермер.
— На фермерському господарстві 117 гектарів, — каже Віталій Сеник, — а на мені 250. Самі робимо практично все. Добре, що сушка у нас своя, — ще раз каже. — Техніка своя.
Лишається кукурудза царицею полів, — продовжує. — І виростити її не проблема. Крути не крути, 10 тонн з гектара вона у нас дає. Кожен рік. Зрозуміло, що насіння купляємо. Дороге. Ми сіємо або «піонер», або «монсанту», — називає торгові марки. — Добрива не жаліємо. Аби тільки погода.
— Завдяки спеці менше затрат на сушку?
— У 2023 році ми сушили по найменшому шляху спротиву. Тепла погода. Син молотить, два трактори ходять туди-сюди. А я на сушці. Режими виставлені на комп’ютері. Все видно на екрані.
База кукурудзи — 14 (базова вологість її 14 відсотків). А ми збирали 16-18. Працювали з кондиціонером. Такого ніколи не було. Звісно, що сушити дешевше.
А в 2022 році ситуація була інша. Сіяли як? Повний ангар кукурудзи лежить, а грошей нема. І весна на носі. Треба купити пальне, міндобрива, гербіциди. Хто як умів, виходили з ситуації. Позичали.
Збирати стали: волога кукурудзи 25 відсотків, до 30. Пальне було, дизпаливо, 50 гривень літр. І кукурудзу по 75 доларів брали. То як ви думаєте? Якщо в кого нема сушки та все найняте, то приходилося й доплачувати. Бо вона пішла у збиток.
— На зиму у полі не лишаєте для сушки морозом?
— То лишають через лихо. Або нема де просушить. А сушити — ціна дуже серйозна. Або інша причина. Як нема свого, то й руки опустиш.
— Ситуація з портами (через війну) відобразилася на збуті?
— Порти... Тільки свисни — закупівельники з’їдуться. За день 10-20 дзвінків, щоб що-небудь тільки продав. Забирають усе. На Одесу везуть.
У мене транспорту свого, щоб повезти, нема. За такої кількості землі, як у мене, фуру куплять? Ну, одвезу 10 машин, 20, 30, а потім що?
Перекупники приїжджають самі. Офіційно збуваємо, за контрактом. Приїхали, зерно на аналіз взяли, все підходить. Відвантажили, забрали. Гроші перегнали, і все. Оце вам така кукурудза.
Микола Сеник (1936 – 2016) став героєм за кукурудзу
Батько Віталія Сеника — Микола Сеник — Герой Соціалістичної праці, кавалер двох орденів Леніна. Колгоспник, механізатор колгоспу імені Фрунзе.
— Батьку за кукурудзу ордени Леніна дали й Золоту Зірку, — згадує син. — Коли я в школу ходив, він у Москву їздив.
Коли колгоспи розпалися, на зароблені гроші батько забрав трактор. ЮМЗ притягнув — без вікон, без дверей. Паї став обробляти. Свій, материн та тітчин. А я працював у міліції. Діти підростають — у нас дочка й син — треба за щось жить. Написав рапорт та й звільнився. Працював на тракторі. Починали з того ангару, — показує. — А тоді потихеньку розвернулися. На території колишнього КСП Фрунзе у нас орендований шматок землі. І там господарство все. Дома практично нема нічого.
Та, яку всі люблять
— Кукурудзу всі люблять, — каже Віталій Сеник. — Років 10 тому розраховувалися за паї кукурудзою. Пайовики хотіли, аби тільки зерном. Зараз тонну-дві візьмуть, і все. Беруть гроші. Бо мало хто тримає хазяйство. У нас в окрузі одна корова лишилася. А раніше 170 голів йшла череда. У людей по дві-три було.
Від кукурудзи нічого не пропало, — розмірковує. — Качкам, бройлерам, яких для себе ростимо, в основному кукурудзу даємо. Так само й на фермі. Там два-три десятки свиней. Чим годуємо? Трохи пшениці, бо пшениця дорога. Торік жито сіяли, лишилося, то жито добавляємо. І кукурудзу. Перемололи, перебили. І даємо: корм сухий, воду, зелень косим.
Зараз і свиней люди не хочуть тримати. Свиней по 55-60 гривень живою вагою скуповують, от і порахуйте. Простіше купити. Хоча такого, як домашнє, не купиш.
Попкорн, олія, крохмаль, борошно, крупи, спирт та пиво
Кукурудза — це смачно й корисно. Надія Янчук у Березні на Менщині використовує як корок. Бере качанчик вже без зерен. І затикає сулії з вином.
У Ковпиті Чернігівського району між рядами києхов сіють огірки. Вони захищають гурочки-зелені листочки від палючого сонця.
У Підгайному на Носівщині засівають городи. Чоловіка забрали на службу. Жінка одна не подужає путньо обробити. От і сіє, щоб не гуляла земля.
А яка ж ніжна зварена молода кукурузка! Її люблять, здається, всі.
— Не їм, бо зубів нема, — жалкує Микола ЗАВОРОТНІЙ з Ніжина.
І печені добрі. Щоб зерна зверху присмаленими кучерявими баранчиками стали.
Кукурудзяними рильцями (приймочками) лікують нирки. Регулюють цукор та тиск. Рильця — це волосся на качані.
Із зерна давлять олію. Сушать крохмаль. Популярний у кулінарії. А ще з крохмалю роблять саго — дієтичну крупу. І декстрин — рослинний клей.
Мелють борошно, деруть крупи. Роблять попкорн, палички, кільця. Плющать на пластівці.
Консервують. Цукрова кукурузка смачна в салатах.
Варять пиво. Виробляють цукор, глюкозу, патоку, сиропи. Вітаміни.
Гонять спирт.
Використовують як біопаливо. На ньому їздять.
— І на біоетанол, і на крохмаль, і на попкорн треба спеціальні сорти, — пояснює Віталій СЕНИК, підприємець з Носівки. — В Україні переробляють дрібниці. Попкорн — це ж крапля в морі. І на крупи скільки там піде! У нас кукурудза йде, в основному, на комбікорм. І на продаж за кордон.
Кукурудзу, хоч і не всюди, дають як орендну плату за паї:
— Отримали в цьому році минулорічною, — каже Валентина СОКОЛ з Іржавця на Носівщині. — Агрофірма «Іржавецька». Хоч і мало в селі худоби. Всього 10 корів лишилося.
Так вважає Микола Заворотній, ніжинець
Ніжин, надвечір’я п’ятниці. Микола ЗАВОРОТНІЙ біля хати пасе кіз і курей. Попиває пиво.
Кози з охотою їдять кукурудзяне бадилля. Воно притулене до паркану. На землі лежить свіже сінце.
— Краще їдять кукурузник, ніж сіно, — каже Микола Васильович. — Кіз можна на стеблах виростити, на самому кукурудзинні. Без сіна.
Недалеко смітник. А зараз забороняють палити. Так зносять люди. Не треба просити, шукати.
І зерно кукурудзи люблять, само собою, — продовжує. — Качани б’єм, сушим, — і на дробарку. І на обмішку. Сирим.
Розказує, що механік за фахом. Працював на ніжинському заводі «Прогрес». Дробарку сам зробив.
Знає, що не тільки кіз подробленою сирою кукурудзою годують. А й поросят, іншу худобу.
— Як мене вчили в технікумі механізації? Розрахунок із 25 кілограмів корму. Горох, пшениця, кукурудза, ячмінь. Баланс по поживних речовинах. Подробити й давати.
Кукурудза пойдьот всім, — підсумовує. — Ромашка, Красуля, — гукає дорослих кіз.
У козенят, каже, імен нема. Не вистачало ще називати. Їм жить лишилося місяць. Підуть скоро під ніж. 5 березня цього року народилися.
— Ме - ке - ке, — відгукуються кози.
Ціна строката: 4-7 тисяч за тонну, 50-55 гривень за відро
— У минулому році продавав на базарі кукурудзу — 50 гривень відро, — згадує Петро СОКОЛ, підприємець із села Іржавець на Носівщині. — Була ціна і 55 гривень.
Дуже строкатою була ціна й для крупних підприємств. Так сказав Сергій ЧУБОВСЬКИЙ, голова аграрного союзу України в Чернігівській області.
— Починали з 4 тисяч за тонну і доходили до 7, — каже.
Цариця полів на 422 тисячах гектарів
На Чернігівщині під кукурудзою 422 тисячі гектарів.
— У виробників усіх категорій, — наголошує Володимир ВЕТОХА, головний спеціаліст відділу департаменту агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації. — 422 тисячі гектарів — це більш ніж 33 відсотки всіх посівних площ області. І вдвічі більше, ніж засіяно соняшником.
У топ-п’ятірку найбільших виробників кукурудзи входять:
- СТОВ «Дружба-Нова» («Кернел»), зареєстроване в селищі Варва;
- ТОВ «Батьківщина» (село Калюжинці Прилуцького району);
- ПП «Агропрогрес» (село Горбачі Ніжинського району);
- ТОВ «Земля і Воля» (місто Бобровиця);
Цікаво
Кукурудза на другому місці в світі після пшениці. І по площах, і по продажах.
На півночі Чернігівщини кукурудзу називають києхи, кияхи, кики. Кукурудзиння — кияшник.
Батьківщина хлібної культури або Південна Америка, або Мексика. Сперечаються.
У Мексиці окультурили. Ламали не тільки києхи дикорослі, а й сіяли.
У Європу привіз Колумб у 1496 році. Шлях на наші поля й городи був довгим. Іспанія, Португалія, Франція... У ХVІІ столітті Румунія, Молдова. А тоді вже Україна.
При Микиті Хрущові (очільник радянського союзу, керівник компартії у 1953-64 роках) її сіяли всюди.
ТОВ «Наташа-Агро» (село Нова Басань Бобровицького району).
Джерело: "Вісник Ч", Тамара КРАВЧЕНКО. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Задоволені врожаєм і хочуть пільгових кредитів: чернігівські аграрії мали розмову з урядовцями
- У городах посеред червня стояла вода: як дощі на Чернігівщині вплинули на врожай
- Продавати врожай не спішать, бо ціна дешевша собівартості
* * *
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
