З нагоди Дня Збройних сил України державні нагороди отримали військові та цивільні Чернігівщини. Вадим Медвідь прийшов на нагородження з сином. Ветеран війни отримав важке поранення ще у 2022 році. Пишається, що мав честь воювати у 54-й бригаді.
Вадим Медвідь, ветеран війни:
Моє поранення важке. Переборов заради дітей. Є ще донька. Став на протези і живу далі... Хлопців треба нагороджувати. Це мотивує. Не тільки посмертно, як нажаль приходить, а пожиттєво. Особливо тим, хто на бойових. Всі герої для своїх рідних. Ця нагороду колись покажу внукам. Скажу, що дід відстоював незалежність. У мене аж сльози. Україна переможе.
Давид, син захисника:
Радий за наших воїнів, які захищали нашу батьківщину. За батька радий теж.
Ветеран каже, що цивільним треба знову потужно згуртуватися, як це було у 22 році і сильніше допомагати ЗСУ.
Вадим Медвідь, ветеран війни:
ЗСУ -уе фундамент української держави. Довіра людей найбільша до ЗСУ, тільки є маленьке але. Цивільним треба мобілізуватися. Не ховатися від ТЦК, іти захищати державу. Був такої думки і тоді, і зараз. Ми в тилах розслабилися.
Відзначили орденами княгині Ольги та званнями «заслужених» медиків та освітян області.
В’ячеслав Чаус, начальник Чернігівської ОВА:
Найголовніший, найважчий фронт – це військовий. Хочу подякувати всім захисникам і захисницям, які ціною свого життя боронять нашу землю. Це великий внесок у нашу свободу. Дякую, що стоїте за свої родини. Хочу подякувати цивільним. Освіта і медицина це теж фронт. Якщо казати про Чернігівщину, то освіта - важкий фронт.
44 посмертні нагороди передали також родинам Героїв Чернігівщини. Особливо важко їх отримувати матерям.
Надія Миколаївна, мати загиблого Героя Олександра Телицького:
Був золота дитина. Ніколи не ображав. Не бандит, не п’яниця, не хуліган, ловкий хлопець...Вони сиділи в окопах. 50 метрів руські з одної сторони і 70 – з іншої. Спочатку обстрілювали, а потім у наступ пішли у Невському і він загинув.
Надія Володимирівна, мати загиблого Героя Олексія Реви:
Дали повістку, він не ховався, пройшов комісію. Через деякий час запросили. Піду. Поїхав в Авдіївку у 110 бригаду. Раз сходив на завдання. Питала, що робив чи стріляв. Сказав що ні. Інші справи були. Потім другий вихід. Написав, що йде на завдання і люблю. І більше не писав. Попав під обстріл. Відповіді не було. Вибуховою хвилею його накрило.
Попри важкий біль втрати родини Героїв вірять в Збройні Сили України і очікують переможного миру.
Автори: журналіст Юрій Михуля, оператор Олександр Довбенко
"Час Чернігівський" писав про таке: Юний співаючий волонтер з Чернігова передав ЗСУ 5 машин: він та ще 9 волонтерів отримали відзнаки
