Сновській громаді, передусім селам Єліне, Гірськ, Клюси, Хрінівка, Гута-Студенецька, іншим прикордонним хуторам обстріли давно знайомі, але Сновськ зазнав їх вперше – потужних, руйнівних, вбивчих. Касетні бомби летіли рясним дощем, розбиваючи дахи, стіни і двері, автівки, перші сходи городини на присадибних ділянках, утворювали вирви, дивитися на які моторошно. У частини мешканців вулиць Свободи, В.Максименка, Б.Хмельницького, Садовій, Героїв Сновщини та інших повилітало віконне скло, у декого з рамами, серед цивільних є поранені. Поки четверо (одного з них прооперували в обласній лікарні, чоловік просто вийшов у двір поговорити з сусідом), але дехто з легкими ступенями лікується і приходить до тями вдома, адже, власне, і неподалік самої лікарні було гучно. І скрізь не лише в місті, прилеглих селах, а й значно далі.
Відразу зачинилися всі центральні офіси, людей з багатьох підприємств перевели в укриття, відпускали додому, оперативно заявило про перерву в роботі до 1 червня представництво Приватбанку. Дехто біг, дехто мчав велосипедами, автіками. У напрямку Займища й Великого Щимеля утворилися затори приватних автівок, і всюди було страшно.
Поховалися навіть собаки і коти, на пасовищі за містом падала на ноги худоба.
Відразу на місця вибухів прибула швидка й пожежна допомога, оперативно локалізували небезпечну територію поліція й представники служби з надзвичайних ситуацій, взялися за знешкодження нерозірваних снарядів піротехніки. Оперативність в роботі демонстрували працівники газової служби, району електричних мереж.
Міський голова разом із заступниками також знаходилися в епіцентрі подій і, зокрема, брали участь у заходах, пов`язаних із виведенням людей з центрального кладовища. Бо ті, хто там перебували в момент «прильотів» (їх нарахували більше 10), падали на коліна, на землю і молилися про порятунок. Одна з очевидиць казала, що їй здавалося, що це вже все, це прийшла смерть.
Колектив Сновської ЦРЛ - увесь без винятку – хто був на робочих місцях, хто «летів» на допомогу з домівок, зробив все можливе і навіть неймовірне, аби надати кваліфіковану, невідкладну допомогу постраждалим.
Петро Коршун, житель вулиці Богдана Хмельницького:
– Волею долі мене успішно прооперували в обласній лікарні, за що уклінно дякую і тамтешнім медикам, і нашим, котрі миттєво зреагували на виклик і надали першу невідкладну допомогу, відправивши, реанімобілем в Чернігів. Поруч зі мною була моя зіронька – донечка Милочка, яка разом з медсестрою Оксаною Дьомкіною, водієм Миколою Гордійком підтримували, як могли. Цілу дорогу ставили крапельниці, контролювали тиск та роботу серця тощо.
А сталося все несподівано: почув, що сусіди, всі повиходили на вулицю і сам до них приєднався. Миттєво полетіли шибки у домі, що навпроти, сусід встиг швидко впасти на землю, а я з палицями, забарився і навіть не зрозумів, як мене «прошило».
Почалася кровотеча, а потім все, як у тумані: швидка, шлях в лікарню, операція...
Петро Коршун
Тільки сьогодні почало приходити осмислення всього, що сталося і чим могло все закінчитися. Дякувати Богові, не зачепило дружину Ніну, яка в цей час знаходилася в домі, саме в тій кімнаті, куди влетів один з осколків, пробивши скло.
Про себе не думаю, не жаліюся на долю. Болить за наших захисників. Болить за них, за те, що «там» їм доводиться бачити, переживати і це все витримувати. Дай, Боже, їм сили і стійкості.
Валентина Корнієць, жителька вул. В.Максименка:
– Десь о 9 ранку ще рвала свіжий букет весняних дзвіночків – планувала понести на могилу чоловіка. Затим зайшла у дім дозбирати складений кошик з пасочкою, крашанками, одяг собі приготувала. Присіла телефонувати дітям, а тут таке почалося!
Перші вибухи чітко не сприймала, але далі, коли скло на вікнах почало не лише дрижати – сипатися, стало реально страшно. Все навколо гуло й тріщало, а я була одна в коридорі, щоправда, зі зв’язком і телефонною підтримкою зятя з донькою. Згодом вони примчали і до пізнього вечора латали плівкою вікна, прибирали скло. Кілька разів вмикали пилосмок, а скло все блищало і блищало.
Те, у що перетворився мій дім зовні, також викликає страх. Побиті стіни, дах, на землі одна глибока вибоїна і безліч малих. Город, наче хто перекопав. Туди виходити лячно, бо у глибокій воронці може бути нерозірвана частина «касети». Так сказали фахівці. Навіть курочці моїй рябенькій відірвало дзьоб і її довелося дорізувати.
Шок. Стан шоку! Так би я охарактеризувала ще й нинішній стан усвідомлення, що якби не зайшла в дім, а копошилася на подвір`ї, могли б бути фатальними наслідки...
Бог вберіг...
Ірина Якубовська, гендиректорка КНП «Сновська ЦРЛ»:
– Ситуація з потерпілими наразі така: 51-річний чоловік і 39-річна жінка лікуються у хірургічному відділенні Корюківської ЦРЛ. Стан хворих середньої важкості. До Чернігівської обласної лікарні ушпиталили пораненого 72-річного чоловіка, він в обллікарні. У чоловіка травма лицьової частини черепа. Стан стабілізується.
Джерело: "Трудова слава", авторка Олена КОМПАНЕЦЬ
"Час Чернігівський" писав про таке:
