14 липня 1991-го року, напередодні проголошення Незалежності, почався знаковий для сучасної історії України похід "Козацькими шляхами".
Він об'єднав сотні учасників із різних куточків країни, які вирушили у багатоденну мандрівку місцями, пов'язаними з історією українського козацтва.
Учасники походу в Батурині
Метою походу було не лише ознайомлення молоді з історичною спадщиною, а й формування національної свідомості, популяризація української культури та традицій. Учасники проходили визначними історичними маршрутами, відвідували місця козацької слави, брали участь у культурних і просвітницьких заходах, співали українських пісень, проводили вечори пам'яті та зустрічалися з істориками й краєзнавцями.
Учасники походу пройшли через Волосківці, Березну, Мену, Бабу, Сосницю, Чорнотичі, Авдіївку, Блистову, Новгород-Сіверський, Дігтярівку, Криски, Короп і на Батурин. 18 серпня відвідали Тростянець на Ічнянщині.
Учасники походу "Козацькими шляхами" в с. Риботин
Особливого значення похід набув через історичний контекст. У 1991 році Радянський Союз переживав останні місяці свого існування, а українське суспільство активно рухалося до відновлення Незалежності. Саме тому «Козацькими шляхами» став не лише туристично-краєзнавчим заходом, а й символом національного пробудження. Для багатьох його учасників це була можливість відкрито демонструвати українську символіку, говорити про власну історію та майбутнє незалежної держави.
Похід закінчився 21 липня. А вже через кілька тижнів після завершення походу, 24 серпня 1991 року, Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України. Для багатьох учасників тієї мандрівки це стало підтвердженням того, що їхня діяльність була частиною масштабного процесу відродження української державності.
***
Час Чернігівський писав про таке:
