Цей звичай — стародавній. Під голову покійника кладуть подушку з висушеними травами. Кожна трава має своє значення: для очищення, заспокоєння душі або ж як оберіг на останньому шляху. Тут і символіка, і турбота — бажання зробити все можливе для дорогої людини. Які трави обирають на Чернігівщині, читайте далі.
Пір’яну не варто — не розкладеться. Трави збирають після церковних свят
74-річна Ольга ЗЛЕНКО з села Тараса Шевченка Любецької громади помирати не збирається. Але необхідне для подушки на смерть готує.
Колишня сільська голова. Стажу роботи в сільській раді 28 років.
— З пір’я класти не варто. Бо воно довго розкладається в землі, — каже Ольга Зленко. — Мені подушку будуть набивати невісточка і синок. Настанов ще не давала.
На церковні свята: Трійцю, Маковія, на Спаса збираємо всіляку траву. Яка росте на болоті, у дворі, на клумбі. У церкві освячуємо і несемо додому. На Трійцю клечання, лепеху, любисток розкладаємо в хаті, щоб темні сили не ходили. Вішаємо біля хвіртки, на паркан. Біля дверей. Потім у мене зберігається в наволочці. Після всіх свят складаю туди. Зберігаю в сухому місці.
Ірко, у серванті поклала чи в книжному столі? Неси, — звертається до невістки.
— Оце любисток, — відкриває наволочку. — А це м’ята, — запахло травами в дворі. — Цього року аїру не було. Нема в нас де рвати. А це торішній букет. Ірко, це на Маковія чи на Спаса ви купували?
— На Маковія мак повинен бути в букеті, — роздивляємось гуртом.
— Є мак, — знаходить жінка. — Є ще один вузол. Та вже не пам’ятаю, куди поклала. Голова…
— Скільки вузлів назбирали?
— Оцього одного клуночка мало буде.
Зазвичай у подушку покійному кладуть любисток, м’яту, аїр, гіллячки клену, липи. Усе сушене. У нову білу наволочку. У мене є, новенька. Зверху застилають гарною хусткою. Й окей.
— Яких розмірів подушку треба набивати?
— Велика ж туди не влізе. Може, 60х60 см. Мамка в мене померла — таку траву клали. Хазяїн помер — уже і не пам’ятаю, що було. Бо давня то справа.
— Смерть — така штука, не вгадаєш, коли прийде. А хтось не встиг назбирати трави. Чи можна ділитися подушками?
— Подушок не давала. Було таке, що помирали, а родичів нема. Ділилася тканиною, щоб зовні труну оббили. Світлу тканину, щоб в середині гарно було. Хустки, рушники. Нові сорочки для покійного. Це рахується як милостиня.
Якщо нема трави, сухе сіно кладуть. Цього добра в селі вистачає.
Лугове сіно найкраще пахне
— Раніше набивали пахучим сіном. Клали чобрик (чебрець), інші духмяні трави. Може, і зараз збирають та складають сухоцвіти, щоб, як прийдеться, готові були, — розповідає 87-річна Клавдія КОРНІЄЦЬ з села Любечанинів Остерської громади. — Одяг, взуття, хустки заздалегідь старі люди готують. Навіть домовини раніше на горищі зберігали. Ми колись з дідом зробили собі пам’ятники. І стояли вони 18 год. А тоді померли мої батьки. І так вийшло, що дітей багато, а потурбуватися нікому. Так ми свої пам’ятники віддали. Фотографії та імена на них замінили. Дід сказав: «Тепер поїдь, замов нам знову, щоб були в запасі. Аби діти не бігали, не турбувалися».
Другий пам’ятник чекав діда годів чотири. Чоловік помер у 83 роки, дев’ять годків тому. Через рік поставили йому пам’ятник. А мій у сараї зберігається. Оце думаю, як продам хату і поїду до дочки, чи скажуть нові господарі забирати, чи дозволять, щоб у них побув, доки не знадобиться.
— То поставте біля дідової могили. Думаєте, вкрадуть?
— А хто його знає. Може й опасно нині ставить. Ніхто не знає, як життя далі повернеться. Війна. Зранку встав, і слава Богу. Та й невідомо, коли на хату покупець знайдеться.
— А ви б яку подушку хотіли?
— З лугового сіна, аби нюхати на тому світі. Якщо не вийде, то вже яку куплять, така й буде. Діду сіном напихала, таке запашне було на горищі, — Клавдія Іванівна закриває очі, вдихає носом, ніби пригадує той запах.
Клавдія Корнієць
Сушену отаву і «шовкову» траву
— Сіно сухеньке з чердака. А що ж класти? — дивується 84-річна Лідія БОГУШ з села Антоновичі Чернігівського району.
Ще в селі пригадують, що напихали «шовкову» траву.
— В Антоновичах заведено набивати дрібним сіном з отави (трави, що відростає після першого укосу). Щоб було без грубих стебел, м’якеньке, — додає Валентина ГОРОГОЦЬКА, дружина Олексія.
Що ж воно таке, «шовкова» трава? Інтернет пише, що в українській мові найчастіше цей вираз стосується рослини фаляріс тростинний. Вона має листя зі смугами, що нагадують шовк. Крім того, «шовковою» в народі ще називають ковилу. За її ніжне, переливчасте суцвіття, що нагадує шовк.
З похоронної фірми… з кучерявою стружкою. Називають її рейсмус
— Навіть у селах зараз рідко трапляється, щоб збирали трави та квіти в подушку небіжчику. Купують наволочку і напихають в неї сіна, додають полину чи ще якихось ароматних рослин, — говорить 61-річний Ігор ОПАНАСЕНКО, власник ритуальної фірми з селища Козелець. — Щоб суворо дотримувалися — тільки сіном набивали, — не чув і не бачив, хоча похоронною справою займаюся майже 15 років.
Нині стандартно кладемо деревну стружку. Беремо на пилорамі. Називаємо її рейсмус, за назвою верстата, де стругають. Вона довга, тоненька, легенька і кучерява. Раніше нам пропонували для подушок обрізки з синтетичних матеріалів. Відмовилися, бо люди не зрозуміють. Усе має бути натуральним, щоб згнило.
Спілкуюся з чернігівцями, киянами, такими як я, хто вариться в цьому бізнесі. Не доводилося чути, щоб полин, звіробій, різнотрав’я чи лаванду клали. Можливо, хтось окремо цим і займається.
Для живих лаванду класти в подушку корисно, вона заспокоює перед сном.
* * *
В інтернеті столичні фірми пропонують подушки для покійників зі штучними наповнювачами — холофайбер, силіконові кульки, синтетична вата. З природними матеріалами також є — тирса, листя та лушпиння зернових. А наволочки різноманітні — з рюшиками, квіточками, атласні.
Ароматна — для живих
А якщо живій людині хочеться ароматної подушки? Чому б ні. Торгові марки пропонують, наприклад, подушку з гречаним наповнювачем і трав’яними саше: лаванда, м’ята, чебрець, ялівець. Ціна від 1095 гривень за розмір 50х70 см та близько 895 гривень за 40х60 см. Продається на різних сайтах з доставкою по Україні
Не складно знайти дрібні фітоподушки з травами: лавандою, шавлією, пижмом. Ціна — до ста гривень. Буває ароматичне саше «Для сну» — суміш трав та сухоцвітів.
Можна замовити окремо сушені трави: лаванда, меліса, чебрець, таволга, звіробій тощо. Ці трави часто продаються по 70 гривень за 100 грамів.
як використовують
* Перед сном: ароматичний мішечок або невелику фітоподушку кладуть під головну — аромат трав допомагає розслабитися.
* Для енергії: навпаки — використовуйте чебрець або ялівець окремо ближче до кінця ночі.
* Оновлення аромату: періодично збивайте або злегка струшуйте трави, щоб вони краще розкривали запах.
Людям з алергією чи астмою обов’язково слід проконсультуватися з лікарем.
А ще кажуть, є такі трави, що можуть приспати навіки. Поклали їх у подушку, людина спить і не знає, від чого хворіє. А потім раз — і сіно знадобилося.
Джерело: "Вісник Ч", авторки Юлія СЕМЕНЕЦЬ, Марина ЗАБІЯН, Валентина ОСТЕРСЬКА
"Час Чернігівський" писав про таке:
- День вшанування померлих: звідки така традиція
- На кладовищах — кущі та квіти замість дерев
- На паркан на кладовищі: у кожному дворі давали гроші
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
