Подружжя з Чернігівщини вдома робить свічки для військових

09 ЛИСТОПАДА 2024, 14:08

1796

Михуля Юрій

Волонтер Микола Середа з Чернігівщини робить підокопні свічки

Волонтер Микола Середа робить підокопні свічки

Микола та Надія Середи вдома взимку роблять свічки для військових. 

— Назвав це підокопна свічка,  — роз’яснює 64-річний Микола СЕРЕДА з Олишівки Чернігівського району. Це він щойно привіз до бібліотеки і ящики з окопними свічками, й оці нові вироби. Збирають допомогу на фронт.

— Сірники є, Івановичу? — тут же хоче продемонструвати, як працює обігрівач, Тетяна ШЕРЕМЕТ, директорка Олишівської публічної бібліотеки.

— Я ж не курю, — розводить руками волонтер.

Завбібліотеки побігла шукати сірники.

— Метал купую в Чернігові, листами. Розрізаю, роблю заготовки. Потім з них труби згинаю. Зварюю сам нижню частину, приварюю трубу.

Це розтоплюється чим? — придивляюся. Для грубки топка замала та й без ніжок — так і до пожежі недалеко.

— Усередину ставимо окопну свічку, — вибирає Микола Іванович більшу з ящика.

Якраз Тетяна Іванівна принесла сірники. Свічка спалахує не відразу.

— Хай розгориться, — залишає свічку відкритою Середа. — Віск має розтопитися.

А скільки свічок позаливали!

— Тисяч 10 за рік, — уточнює чоловік. Заливає свічки разом з дружиною Надією Володимирівною.

— У Миколи вдома майстерня, — підказує Тетяна Шеремет. — Сьогодні свічок сто привіз. Заливають парафіном, воском.

Де стільки воску взяли? — розглядаю ті свічки, що на столику. Консервна бляшанка, у ній скручена картонка, залита воском чи парафіном.

— Де тільки не брали! Оце останнього разу Сергій Малець, голова громади, привіз.  50 кілограмів. Федір, чоловік з Олишівки, п’ять кіло дав. У кого пасіка є, приносять. А пусті бляшанки навіть з Києва присилають.

— Отут ставлять свічку, — відчиняє дверцята металевого ящичка Микола. Воскова окопна свічка вже добре палає. Але рукою взяти можна. — І вона палає всередині. Дверцята можна закривати, можна ні.

Коли хлопці просто  палять свічку в закритому окопі, можуть вчадіти. А тут чад і дим у трубу виходять, — пояснює  Микола Іванович. — Трубу виводять з окопу назовні. У тих умовах, де вони сидять, відкрий вогонь розпалювати не можна. Та й дим з буржуйки, буває, видно. А від окопної свічки диму небагато. Топка добре нагрівається. Дає тепло в окоп, плюс можна нагріти воду на чай, зварити щось чи розігріти.

Микола Середа ходить з милицями. Пересувається важко. Хворі суглоби давно. Щороку стан погіршується, але волонтерити не припиняє. На зло хворобі й ворогам.

— А ми робимо розпалювачі з ватних дисків, — розказує про інших волонтерів Тетяна. — Купуємо ватні диски. Розтоплюємо парафін. Занурюємо пінцетом диск у рідкий парафін. І сушимо на пергаментному папері. Застигає, стає твердим, як таблетка.

Випробували самі. Таку одну таблетку поклали в металеву кружку, підпалили. Сім-вісім хвилин горіла. Наверх ставили другу металеву кружку з водою, і вода встигла закипіти.

— У кружці дірки треба бити для тяги?

— Зайве. Верхня чашка стає нещільно. Не затухне.

— Це з «Ураганів», — показує Середа фото буржуйок у мобільному. — З ракет робив. По нас тут стільки їх прилітало. Люди знаходили, я сам їздив забирати на полі. Солдати приносили. У мене у дворі ракети, за хатою ракети лежать. З іншими ділюсь, хто теж буржуйки робить.

— Смерть на життя перетворює, — філософськи зауважує Тетяна Шеремет.

Микола обрізає гільзу використаної ракети, робить з неї топку буржуйки.

Дві буржуйки стоять у бібліотеці. Готові до відправлення.

— З використаних газових балонів роблю. Отакі, і такі, — показує на мобільному багато різновидів. Просто супермаркет буржуйок та обігрівачів для військових.

— Хлопці іноді заїжджають. Він зразу йде до них знайомитись. Запитує, що треба. Й опікується ними. Кому що: кому ліжко варить, кому грубку треба, — хвалить Тетяна односельця.

— Що, крім обігрівачів, хлопцям треба?

— Енергетичні батончики робили, — ще пригадує Микола. — Насіння гарбузове, соняшникове. Мед, масло. Курага.

— Щось самі купляли, щось люди приносили. Благодійники були. Ми збирали сухофрукти: курагу, чорнослив, родзинки, кунжут, горіхи. Мед замість цукру.

У Середи є електрична м’ясорубка. Вони вдома перемелюють, а ми вже збираємося втрьох-вчотирьох і ліпимо батончики, — далі розказує Тетяна Іванівна.

—  Допомагати хлопцям почали з осені 2022 року. Стояла в нас тут  58-а бригада. У лютому вони тримали оборону. І ми душею до них прив’язалися.  Тоді постачання було погане. Консервацію їм збирали. Їсти варили.

Микола Іванович з багатьма з них перетинався, має контакти цих військових. Сам був у теробороні. Ми через нього телефонуємо і пропонуємо свою допомогу. І просто продукти збирали, і шкарпетки, і піддупники. Чай, каву. Коли там цього не вистачало. Що хоч. Жінки шкарпетки в’яжуть.

Джерело: "Вісник Ч", авторка Олена ГОБАНОВА. Фото авторки

"Час Чернігівський" писав про таке: 

Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":

Схожі новини

На фронті загинув 25-річний стрілець-медик із Чернігівщини

23 ЛИСТОПАДА 2024, 11:02

Гриби: білі в листопаді є, а маслюків нема

23 ЛИСТОПАДА 2024, 09:06

Ворог обстріляв 3 громади: ситуація на Чернігівщині на ранок 23 листопада

23 ЛИСТОПАДА 2024, 08:34

Обмежень менше, але економити треба: відключення на 23 листопада по Чернігівщині

23 ЛИСТОПАДА 2024, 07:55

Вiдео

"Відлік життя людини йде на хвилини", - рятувальник про порятунок людей на завалах

22 ЛИСТОПАДА 2024, 18:55

«Хто, якщо не я?» - казав молодий захисник: рідні просять за петицію щодо звання Героя України (посмертно)

22 ЛИСТОПАДА 2024, 18:12

На Чернігівщині 21 ветеран війни придбав житло - допомогла держава

22 ЛИСТОПАДА 2024, 17:37

ТОП-переглядів