Світлані П’ятигорець 67 років. 66-річною вона вперше прийшла у фітнес-центр у Прилуках.
— Отак згинаю ногу, — показує Світлана П’ЯТИГОРЕЦЬ. Лежить на спині, на килимку в тренажерному залі. — Притискаю до себе. Відчуваю, як витягується хребет.
Розтяжка лежачи — одна з основних вправ. Робить розтяжку з силовим навантаженням і на тренажері.
— Три підходи кожною ногою,— показує. — Поступово збільшуючи вантаж.
Після вправ іде в роздягальню. Лежачи на лаві, одягає корсет. Він підтримує хребет. Лежить кілька хвилин, щоб стали на місце хребці.
— Вирівнююся, а мене хилить, — поправляє корсет.
У Світлани П’ятигорець спондилолістез. Зміщення хребців. Сильний біль. Оніміння лівої ноги. Неврологічні проблеми. Адже зміщені хребці тиснуть на спинний мозок.
«Вісник Ч» писав про прилучанку в серпні 2024 року.
Читати про це тут: Світлана П’ятигорець: «Ліва нога, від коліна до стопи, оніміла. Пекучий біль, ніби окропом обдали»
Тоді вона тільки-тільки почала робити спеціальні вправи. Працювала з реабілітологинею Аллою Онопко. Старалася через біль, сльози. Через не можу. І от результат.
— Через пів року переломний момент настав, — радіє. — Почала в лівій нозі імпульси відчувати. А тоді навіть гомілка була нечутлива. Пальці дерев’яні. І біль, пекучий біль.
Була на таблетках, уколах. Німесил, кетанов, диклофенак, інші знеболювальні. Роками їх пила. Зараз не приймає. Біль завжди є, але набагато менший.
— Я зробила виклик хворобі, — каже мужня жінка. — Я зробила виклик своєму вироку. Побачимо, хто кого. Я вірю у віщий сон. І буду робити все, щоб коршун не вернувся. Хижий шуліка, якого бачила уві сні.
Жарко було, — згадує літо 2024 року. — Навіть уночі спекотно. І сниться мені сон. Наче до мене через балкон у квартиру залетів шуліка. Хижий птах сів мені на голову. І вчепився у волосся кігтями. Я наче відриваю його від себе. А він тримається. Виношу на балкон, хочу викинути. А він тримається. Кігтями чіпляється за раму. Я відриваю ці кігті. Жбурляю вниз. І зачиняю вікно.
Викинула й думаю: «Господи, що це за сон? Може, це моя хвороба так чіпляється за мене».
Відчула, як зрушилися хребці
— Почало відбирати ліву ногу — згадує розвиток хвороби. — Могла йти-йти і зупинитися від нестерпного болю. Стояла посеред вулиці. Могла плакати. Боялася впасти від болю.
Захворіла 51-річною. Каже, навіть відчула, як зрушилися хребці.
— Сама переставляли меблі в кімнаті, — згадує. — Два крісла і диван. І я це крісло посунула. Відразу відчула пекельний біль.
У Прилуках зробила рентген. Побачили спондилолістез. А як же лікувати? Кажуть, не лікується. Робитимемо блокади. Між хребцями кололи уколи. Знімали біль, запалення.
— І ніхто не підказав робити вправи на зміцнення м’язів, — шкодує. — Ходила все гірше й гірше.
А як я раніше бігала! Працювала в дитсадку вихователькою. Зустріла одну матір, викладачку педучилища. Ольгу Кочергу. Каже: «Ой, ви все бігом». А тепер, Боже, як мені хочеться побігти. А я виходжу і ледь повзу. Не віриться, що все це зі мною.
Жалкує, що не берегла себе. «Що ви таке тягали?» — запитував нейрохірург у Києві. — Ваша вагова категорія мала. Зріст 161. Слабкі м’язи. Не можна було.
А тягала різне. Після закриття садочка стала підприємницею. Носила важкі коробки з товаром. Торгувала біодобавками.
Опікується собаками, кішками. Носила їх то на стерилізацію, то на лікування. Було, що в одному відрі два песики. І в другому — песик. До себе на четвертий поверх підіймала.
Три місяці, у 2016, була в Італії. Поїхала, бо пенсія мінімальна. Три тисячі гривень. Доглядала за сеньйором. Підіймала його важку металеву коляску.
Це остаточно підірвало сили. І фізичні, і психічні. Стало початком мук. Почалися проблеми з тиском. Зі щитоподібною залозою (аутоімунний тиреоїдит), зі сном.
— Буває, ніч не сплю, — каже. — Ляжу, а наче серце б’ється в голові.
Страх операції і не було грошей
— Я схудла, — каже. — Було до 70 кілограмів. А стало 58. Через хвилювання — робити операцію чи ні? Через дзвінки, пошуки грошей. Де їх взяти? Хотіла позичать. А чим віддавати? Живу сама. Чоловік помер, дітей нема. Зверталася до друзів, колег. Відгукнулося багато.
Але цих коштів не вистачило б і на пів операції... Найдешевшої з можливих.
Три місяці тренувалася через біль. Покращень не було. Нога дерев’яна.
Ходила на фізпроцедури в прилуцькі лікарні. Зокрема, на платні. Один сеанс — 100 гривень. За 10 віддала тисячу. Купувала для процедур вітаміни групи В. Даремно.
Нині Світлана П’ятиборець годину займається з інструктором, годину самостійно. І так тричі на тиждень. Купує абонемент — 750 гривень у місяць. Додатково 100 гривень платить інструктору-помічнику.
Не забуває й поради реабілітологині Алли Онопко.
— Алла казала, що постійно треба качати скалку, — показує. — Стопу масажувати.
Скалку або дерев’яний ребристий масажер. Або м’ячик.
— Стопу кручу, — ще показує. — Пальці вгору-вниз, на себе, від себе.
Не слід забувати й про вправи з гумовими джгутами. На себе, від себе. Мінімум 100 разів.
— Щоб зміцнити м’язовий корсет, — пояснює. — М’язи привести в дію, звільнити нервові корінці. Хребет вирівняти.
Світлані П’ятигорець дуже важко матеріально. Її картковий рахунок: 4149 4990 8794 6453
Джерело: "Вісник Ч", авторка Тамара КРАВЧЕНКО. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Воїн із прикордоння відновлюється після поранення і планує будувати мости
- Називає міста, дякує Богу і впевнено розмовляє з батьком: який прогрес у травмованого Віталія Шумея
- Неврологічне відділення в Корюківці розширилося, але черги на лікування не зникли. Хворі їдуть з усіх сусідніх громад
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
