Роман працював за сотні кілометрів від Чернігова, коли почався повномасштабний наступ росії. Війна змусила його повернутися додому до рідних. З Києва до Чернігова вже не було сполучення, а тому довелося діставатися пішки і попутним транспортом.
Вже перебуваючи в місті, чернігівець таємно від дружини записався в тероборону і виконував завдання із захисту Чернігова.
На думку, нашого героя, саме завдяки теробороні вдалося підсилити позиції танкової бригади, яка обороняла місто. Ворог знав про це і не наважився на більш рішучі дії.
Роман захисник Чернігова, пряма мова.
"До війни працював в епіцентрі 11 років. Потім у Запоріжжі. Війна почалася, коли подзвонила з Чернігова дружина. Бомблять каже. Я зібрав речі, взяв квиток, зранку був у Києві. Там була паніка на вокзалі. Квест було дістатися в Чернігів. Ніякого транспорту. Добирався пішки, попутками. 4-5 попуток спіймав. Прийшовши до Чернігова, побачив, що він наче мертвий. Паніки не було вже. В повітрі атмосфера несподіваного чогось, було важке повітря. Побувши кілька днів вдома, втік від дружини і 27-го числа взяв зброю і виконував завдання з оборони міста.
Перше завдання – з охорони об’єктів по забезпеченню міста. Були виїзди на виклики. Зачистка приміських сіл. Виставлення спостережних пунктів навкого Чернігова, ближче до ворога, щоб слідкувати і доповідати. Після того, як орки відійшли – зачищали села Количівка, Лукашівка і так далі.
Обстріли кожен день. І зараз згадуючи, кілька разів касети від «урагану» вибухали в 10-15 метрів від мене і жоден уламок не зачепив. В підрозділі пощастило – мінімум поранених і жодного вбитого.
Все було під щільним вогнем. Вони близько не підходили і ми не підходили. Постійні обстріли. Їх улюблене бомбардування – «урагани». Це залп касети з тисячами уламків, які розсіюються по площі.
Були випадки – катався на квадроциклі міномет і хаотично обстрілював місто зі сторони Шестовиці. Прилітало добре. Одного разу снаряд попав у будівлю і зруйнував. Пощастило що перед нашими позиціями - якщо б не вона, потрапив у нас.
Наше місто обороняла 1-ша танкова бригада і було близько 2 тисяч людей - і фізично не могли по всьому місту побудувати спорудження захисні. Добровольці, що у перший тиждень вступили, зробили критичну масу, яка змогла закрити всі дірки і ворог про це знав, що є люди і страх, що є стільки людей, не дало рішучих дій сходу захопити Чернігів. Якщо б не Чернігів, то весь лівий берег Києва був захоплений протягом тижня. Вони думали, що Чернігів не буде чинити спротиву і прорахувалися. Вимушені були перебудовувати тактику.
Ті люди, які взяли зброю з перших днів отримали досвід з оборони, пройшли обстрілами. Велика маса відсіялася, не всі можуть витримувати навантаження. Такого, як 24-го числа не буде, ворогу треба буде докласти максимум зусиль щоб хоча б наблизитися до Чернігова. Ми готові зустрічати. Чи підуть в Чернігівську область? До цього треба бути готовим. Чернігівці мають бути спокійні.
Якщо б не та зброя, яку нам дають, не відомо, де була лінія оборони. Перемога буде, але треба час. Не закінчиться війна найближчим часом. Всьому суспільству треба докладати зусиль для здобуття перемоги".
"Час Чернігівський" писав про оборонців Чернігова:
- боєць із позивним ТАНКІСТ про шлях з виправної колонії до війська, бої в області та дорогу до Чернігова в час активних бойових дій
- військовослужбовець "БАРМЕН" про оборону Чернігова, перші місяці боїв, евакуацію населення і розмінування території області
- Чернігів у березні оточили близько 100 танків, але місто нагадувало фортецю, - захисник Чернігова "Козак"
- Чернігів треба було втримати, щоб не повторилась Буча, - брати-захисники про оборону міста у березні
* * *
Цю публікацію було створено за фінансової підтримки Європейського Союзу в партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю "Час Чернігівський" та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу
