Цю історію переповіло одне з найпопулярніших видань України спільно з ініціативою GoGlobal. Попри юний вік 15-річний городнянський підліток Микита Курбановз встиг чимало: танцювати, волонтерити, пережити окупацію і… стати свідком того, як шкільні підручники його школи палять окупанти.
Микита Курбанов, учень 10-го класу з Городні (Чернігівська область) – танцюрист, призер танцювальних змагань, громадський активіст.
Микита разом з вчителем та друзями зробили серію танцювальних відео на підтримку ЗСУ та зібрали кошти для закупівлі обладнання на фронт. А ще хлопець мріє прославляти країну на міжнародних танцювальних змаганнях.
"Насправді я почав танцювати абсолютно випадково, – каже Микита Курбанов – і не думав, що це виявиться справою мого життя!"
Микита Курбанов народився та виріс в Городні, в його родині є й інші творчі особистості - тітка підлітка.
Саме вона колись запросила маленького Микиту на заняття бальними танцями.
"Мені було приблизно 5 років, коли я випадково потрапив на танцювальну репетицію. Моя тітка запропонувала мені спробувати – і я так захопився цим, що вже ввечері того дня сказав батькам, що хочу займатися танцями", – згадує Микита.
Багато годин в залі, репетиції та тренування – і от юний танцюрист вже починає підкорювати паркет. Міські конкурси, районні, обласні, перший виступ в Києві...
"Звісно, у мене були упередження, що справжні чоловіки не танцюють, вони грають у футбол, займаються боксом і оце все, – ділиться Микита. – Але чим далі, тим більше я відчував, що танці – це моя душа, вони розкривають мене як особистість. Тому я вирішив пов’язати з ними своє життя".
Микита яскраво виступав, отримував увагу журі та призові місця.
Аж потім почалась повномасштабна війна.
Про вторгнення
"Мене розбудила мама десь о 4 ранку і сказала – "Микита, почалась війна", – пригадує хлопець.
Микита пам'ятає, як сів на ліжко і просидів так дуже довго, не розуміючи, як жити далі: не уявляв своє життя без навчання, тренувань та свого повсякдення.
"Виїжджати у нас не було ніякої змоги – адже ми одразу опинились в окупації. Окупація проходила складно: не було зв'язку, світла... ми намагалися робити запаси, бо думали, що це надовго..." – каже хлопчик.
Особливо йому запам'яталось, як окупанти заходили до його школи та палили підручники з історії.
Здавалося, таке можна побачити тільки в старих фільмах, але це відбувалось у звичайній школі в Городні.
ЗСУ все місто чекало як визволителів – і вони прийшли. Окупанти покинули Городню на день народження тітки Микити, яка багато років тому відкрила йому танці. І це стало дуже символічно для підлітка.
Життя після окупації
Після окупації містян стало хотіли робити великі справи, допомагати фронту та проявляти активність. І танцювальний колектив (зразковий ансамбль бального танцю «Олена» Городнянського будинку культури, якраз ним керує та сама тітка Микити Олена Дудко - ред.), в якому виступав Микита, теж не залишився осторонь: за ініціативи та підтримки тренера колективу діти вирішили знімати танцювальні відео на підтримку ЗСУ.
Олена Дудко, тітка Микити Курбанова
"Усе почалось з того, що нам надіслали відео, де військові танцюють на позиціях. Ми так захопились цим настроєм, що зняли "відповідь", де наче продовжуємо цей жартівливий настрій. Ми змонтували все та виставили в соцмережах, і наше відео "залетіло!" Це дуже нас надихнуло, адже таким чином ми зібрали грошей на 2 тепловізори, а ще купили лопати та дрон. І одразу почали знімати наступний кліп!" – із захопленням розповідає Микита.
Танцювальний колектив, в складі якого виступає хлопець, зняв декілька відео, кожне зі своїм задумом та режисурою. Завдяки цьому діти збирали кошти військовим на їхні потреби.
"Насправді я не дуже слідкував за нашою популярністю у соцмережах, – зізнається Микита. – Для мене важливим було танцювати так, щоб танці приносили користь тим, кому це справді потрібно. А так, в мене навіть немає ТікТок, бо не хочу витрачати час на дурниці..."
Подальше навчання
Своє майбутнє Микита вбачає в Україні та мріє приносити користь суспільству. Тому хоче пов'язати своє майбутнє з творчою професією, але також розвиватись як громадський діяч. Він ще не знає, куди саме буде вступати і яку професію обрати – час подумати ще є – але точно бачить себе тут.
"Для мене дуже важливо показувати через свою творчість нашу країну, прославляти її та розповідати про неї світові. Мій рупор – це творчість", – підсумовує хлопець.
У Городні Микитою пишаються. Надто його улюблена тітка Олена. Яка про небожа так і пише - «Наш Микита!».
Чимало городнянців написали Олені Дудко схвальні відгуки.
Валентина Міхеєва:
- Як швидко став дорослий ваш Микита, кілька разів прослухала, не могла повірити як швидко пролетів час, маленький хлопчик став дорослим😊
Наталя Радомська:
- Микито, дивлячись на тебе, слухаючи тебе, спілкуючись із тобою радіє душа, гордість переповнює за те, що в нас є така молодь! Велика подяка твоїм батькам за виховання і велика подяка твоїй тітці Олені за те, що розкрила твій талант. Нехай щастить у всіх твоїх планах!
Вікторія Волошко:
- Як виріс хлопчик, браво і тренеру також!!!!
Лариса Андарал:
- Обожнюю Микиту і його Учителя, який виріс на сцені і радує нас своїм талантом. Хай його мрії стануть реальністю.
Ліка Акерман:
- Микита-молодець, дуже дорослий вже, танцор старанний, але там увесь колектив «Олена» - такі діти. Вони мужні, гарні, талановиті. Вони пережили окупацію ї знимали ролики, цей колектив-приклад мужності і дякую цім дітям.
Олена Дудко:
- Дякую всім за добрі слова! Безмежно люблю і надзвичайно пишаюсь цим хлопцем!♥️💛💙
"Час Чернігівський" писав про таке: Старшокласники із прикордонних громад області провели тиждень на Закарпатті
