Корюківський районний суд виніс вирок 47-річному Олександру Риндічу, жителю міста Семенівка, — 15 років тюрми. Ще сплатити півтора мільйона гривень за спричинену моральну шкоду сестрі та матері вбитої ним 45-річної Валентини Кобрик, цивільної дружини. Та перерахувати державі 1887 гривень за проведення судової комплексної вибухово-технічної експертизи.
Риндіч працював водієм у семенівському підрозділі ДСНС. Мав звання старшини служби цивільного захисту. До речі, суд позбавив Олександра цього звання. Час від часу ходив у запої. Не вжився з першою дружиною. Після розставання певний час капостив їй. І з другою, Валентиною, теж не ладилося. Він її бив, погрожував, допікав ревнощами. З серпня пара жила окремо. Однак Риндіч, котрий мешкав у брата, продовжував діставати Валентину.
Приніс і сховав у гаражі гранату РГД-5. Там же, у гаражі, ховав і гроші. Про них знав лише син. Дружина старалася менше контактувати з Олександром. Отож він писав їй у вайбер. Ображав, погрожував відібрати будинок та гараж. Саме частина переписки, яку він не встиг видалити, і стала одним з доказів у суді.
1 жовтня Риндіч напився, подзвонив дружині. Жінка готувала вечерю. Якраз заїхав переночувати племінник Валерій Оганесян, котрий був по роботі в Семенівці. Риндіч сказав:
«Зараз приїду, буде боляче. Не чіпай дитину!».
Бо дізнався, що Валентина забрала телефон у сина.
Жінка наче передчувала погане, замкнула хвіртку. Риндіч приїхав хвилин за десять. Перелазити через паркан не довелося, бо хвіртку на прохання батька відімкнув син. Олександр зайшов у двір, сказав дев’ятирічному сину:
«Бери гроші і тікай».
На цю мить на поріг вийшла Валентина. Чоловік відштовхнув її і пішов у дім. Вона слідом. Хлопчик теж зайшов у будинок і сів у коридорі на дивані.
Чув, як мама запитала батька:
«Чого ти до нас прийшов? Щоб лякати гранатою?»
На кухні Олександр вмостився за стіл. Валентина сіла навпроти, а Валерій — збоку між ними. Риндіч дістав з кишені гранату і став висмикувати чеку.
Однак йому це не вдавалося. Валерій подумав, що то не справжня граната, а муляж. Вирішив залишити пару, аби поговорили віч-на-віч. Та тільки зачинив за собою двері кухні, як пролунав вибух. Ударною хвилею Валерія відкинуло й оглушило. Хлопчик заходити в кухню побоявся, тож подзвонив дядькові і попросив викликати «швидку» та поліцію. А сам пішов у гараж, узяв гроші і побіг до сусідів.
Коли приїхали медики і правоохоронці, у кухні побачили на підлозі, стінах кров, обідній стіл перевернутий, у холодильнику битий посуд. Валентина була мертвою. Їй відірвало частину лівої руки, фаланги двох пальців на правій. Осколки пробили грудну клітку.
Олександра ніде не було. Він кинув гранату і пригнувся, його майже не зачепило. Сів у авто і поїхав. Заїхав недалеко, на вулиці заснув у машині. Так його і знайшли поліцейські. Пересадили в швидку допомогу, бо був ніякий. Медики привели до тями. Згодом свій вчинок пояснив так: вважав, що граната учбова і знайшов її в... лісі. А наміру вбивати не мав. Запевняв, що не кидав гранату в бік дружини, поклав на стіл, а вона вибухнула. Коли оговтався, то був у крові, нічого не чув.
Однак суд не повірив. Спираючись на докази, дійшов висновку, що Риндіч придбав гранату і мав намір вбити, бо перед цим попрощався з сином.
Риндіч уже подав апеляцію. Сина взяла під опіку сестра Валентини. Без матері також лишився старший син покійної від першого шлюбу.
"Час Чернігівський" писав про зброю:
- Поліцейські вилучили у мешканця Чернігова гранати та сотні набоїв
- У Львові через вибух гранати загинув мешканець Чернігова
- На Чернігівщині у дитсадку знайшли гранату у каструлі
Джерело: "Вісник Ч", авторка Валентина ОСТЕРСЬКА
