Федір уже захищав Україну у складі її Збройних Сил у 2016 році за мобілізацією. З початком повномасштабного вторгнення росії прийняв рішення знову повернутися до військ та стати на захист країни.
Чоловік родом із колишнього Козелецького району Чернігівської області. Між періодами армійської служби працював водієм-далекобійником. 24 лютого був у Черкасах, повідомив начальству про бажання піти в армію і повернувся на рідну Чернігівщину. Та через тоді уже сильні обстріли області відразу потрапити до підрозділу не вдавалося. Лише 6 березня разом із побратимами опинився в Новоселівці.
Під час одного з боїв 8 березня Федір отримав поранення у шию.
"Був бій, билися, поки були боєприпаси. Отримав поранення, і так вийшло, що потрапив у полон, – згадує чоловік. – Сім діб валявся у покинутій будівлі, може, колгосп, був із зав’язаними очима, не бачив. Через сім днів зранку погрузили у машини".
Надвечір опинилися в курську, в росії.
Тоді до поранення, через яке Федір ледве не стік кров’ю, додалося ще й обмороження ніг, через що він пізніше втратить частину стопи. Адже, як розповідає, необхідної медичної допомоги вчасно надано не було. До того ж ситуацію ускладнило й те, що росіяни знайшли у військовому квитку чоловіка записи про строкову службу й участь в Антитерористичній операції.
З курська Федора літаком переправили до іншого міста, де забрали решту полонених. Це було 6 квітня. Тоді ж мав відбутися обмін військовополоненими.
"Але обмін не відбувся, і нас завезли до військової поліції у Севастополь. Там мене доставили до шпиталю, де зробили ампутацію стопи. І 21 квітня нас погрузили і повезли в сторону Херсонської області, потім Запорізька область. І нас обміняли", – розповів Федір і каже, що сил триматися надавали думки про дім та рідних.
Далі на чоловіка чекали військові шпиталі у Запоріжжі, Дніпрі, Одесі. Наразі захисник проходить реабілітацію, але вже вдома. Він продовжує підтримувати зв'язок із побратимами і впевнено заявляє, що готовий стати на ноги й продовжувати службу. Не хоче, щоб його «списали», не хоче сидіти вдома.
"Думаю, що ворога ми переможемо, бо ми сильніші духом, – каже військовий. – Вони погубили багато українського народу ні за що. Ніхто їх сюди не звав, ніхто не просив ніякого захисту, а спецоперацію нехай проводять у себе в тайзі".
Читати також: «Я в ЗСУ 24 роки і ні дня про це не пожалкував», - офіцер ОК «Північ» Михайло
Джерело: ОК "Північ"
