"Так олабах наша фірмова страва. Придумали її в Чернігові. Можна сказати, що чернігівська. Це на лад чебурека, із лавашного тіста, з різними начинками і нашим фірмовим соусом, смажиться на сухій пательні. Це наша найулюбленіша начинка клієнтів – жульєн. Купують найбільше. Це курка, печериці, сир і наш соус. Соус на основі гречеського йогурту. Він підплавляється, як плавлений сирок", - пояснює Ольга Люліна, переселенка, власниця «Олабах».
Ольга Люліна вимушено виїхала з Бахмута, коли місто знищував ворог. Оселилася в Чернігові. Після невдалого пошуку роботи вирішила відкрити власну справу. Не все йшло гладко, але жінка не здавалася.
"Спочатку взяли ларьок на центральному ринку, де робили млинці. Побачили, що не дуже йдуть. Почали шаурму робити, потім для нашого друга придумали олабах. Через місяць дали назву. Розшифровується, як: "ола" іспанською - "привіт", "бах" – Бахмут, щоб не забували наше місто", - пояснює Ольга Люліна.
Ольга Люліна
За допомогою друзів подала заявку і отримала гранти від держави і благодійного фонду. Ольга орендує приміщення на проспекті Левка Лукяненка, нещодавно модернізувала кухню. Усі продукти купує у місцевих виробників і постачальників. Обирала найкращі за якістю.
"Подруга каже, що є центр зайнятості і гранти. Подали туди бізнес-план. Сподобалося, швидко одобрили. Приходили дівчата, куштували. Протягом місяця отримала кошти, знайшли приміщення, власники запропонували. Після гранту через місяць відкрилися. Потім зателефонували з Актед . Кажуть, що хочуть допомогти. Кажу, що актуально. І вони надали обладання. Перше обладання, коли були на ринку, морозилку, холодильник, пательню це Аніка закупила, велика подяка, допомогла ще й Рокада", - каже Ольга.
Ользі допомагає син та ще кілька працівників. Жінка працює на рівні з усіма. Хоче, аби страви подобалися усім. Готують на очах відвідувачів власними руками.
"Складно. Не вистачає робітників. Підібрати знайти, мало людей. Важко зі всім. Світло, нема вихідних, втомлююся, але нічого. Добре, що є люди, яким подобається у нас і вони підтримують і це все завдяки їм", - каже підприємиця.
На стінах закладу фото рідного міста Ольги - Бахмуту. Чернігів їй нагадує про нього. Однак повернутися назад вже не зможе.
"Таким, як він був, він вже не буде. Я не зможу. Бачили руйнування, бачили смерті, страшно повертатися на кладовище. Коли приїхали в Чернігів, він нагадав моє місто: гарне, квітуче. Намагалася зняти житло в Дніпрі, Кам’янському. Коли вийшла з автобуса, то зрозуміла, що тут хочу", - згадує переселенка.
