Влітку цього року Наталія Люткевич із села Велика Доч Височанської громади отримала звання «Мати-героїня». А 15 жовтня вона з чоловіком Миколою одну із п’ятьох дочок... провела в останню путь. Їхня Яна загинула в автомобільній аварії вранці 13 жовтня поблизу села Лісове Ніжинського району. Їхала з мамою і сестричками на базар.
— Яночка ж не перший раз за кермо сіла, інакше я б не пустив — сам би повіз, — каже згорьований батько. — Дитя в мене їздило з 14 років, навіть на тракторі! У нас це в роду: я за кермом усе життя. Вже з 10 років батько на КамАЗ саджав і вчив, бо він був водієм. Так само і я усіх своїх дітей навчив. Найменші — й ті вже полем їздили.
Наташа сиділа біля Яночки, Анечка з Машунькою — ззаду (дівчаткам 12 і 10 років. — Авт.). Швидкості Яночка не перевищувала, вона завжди їздила 90-100 км/год і була за кермом найобережнішою з усіх дочок. Її занесло в долині (так Микола Миколайович по-місцевому називає яму на дорозі. — Авт.). Тоді дощ лив, долини стояли налиті водою. Мабуть, коли її понесло вправо, то вона різко крутнула кермо вліво, і її кинуло на зустрічку аж до відбійника зліва. Наташа каже: «Я тільки почула, як Яна скрикнула «Ой!..» — і все, я закрила очі». Розплющила, а шматок відбійника прошив машину і притиснув Яночку аж до багажника, розірвавши їй таз на дві частини... Анечка за Яночкою сиділа, їй ноги поламало... У Машуні струс мозку.
Коли мені Наташа подзвонила, що вони розбилися, я в тестя взяв машину і полетів до них, але не встиг. Іще не доїхав, як Наташа знову набрала і кричить «Яна втратила свідомість». Вона просто зійшла кров’ю... Наташа до останього примала її голову, а Яночка молила: «Мамочко, спаси мене, мені дуже боляче!»
Місцеві кажуть, що на тому місці постійні аварії, бо в наїжджених фурами коліях у дощову погоду стоїть вода.
— Я був на місці, коли поліцейські заміряли ті долини. Бачив, що глибина однієї — 4 см, а та, куди попала Яна, була десь удвічі глибша. А кліренс ма- шини — 10-12 см, ось її й занесло. Цей наш «Ланос» — 2008 року, польської зборки, машина не убита, бо ми за нею дивилися. А все так склалося... Така наша доля. Судитися ні з дорожниками, ні з ким я не хочу.Це ж якби мені дитя вернули...
По Яночку я їздив із її хлопцем... Вона нам довго не казала, що в неї є хлопець. У них діло йшло до весілля... Толя з Рівненської області, йому 33 роки. Каже: «Кого я не зустрічав, а як побачив Яну, то зрозумів із першого разу: вона моя половина... Як тепер без неї?!.»
Яночка в нас друга. Була розумниця, відповідальна. У школі добре вчилася, на олімпіаду з історії в область їздила. Закінчила Міжнародну академію управління персоналом. Вивчилась на фармацевта, магістратуру закінчила по фінансах. У фармацію не пішла, працювала товарознавцем у магазині, навіть директор у неї питав, бо вона розбиралася. 23 рочки залишилося малечі моїй... — плаче. — Вчора (15 жов- тня. — Авт.) її поховали. Зараз підемо пом’янемо і поїдемо в Чернігів — в Обласну дитячу лікарню. Там Анечці мають робити операцію, їй на ніжечці багато їх треба.
Про сім’ю Люткевичів у громаді відгукуються як про зразкову, працьовиту, в якій виховані, гарні, освічені діти (іще є Анжеліка (їй 25) і 19-річна Тетяна).
Щирі співчуття хорошій сім’ї з приводу непоправної втрати і якнайшвид- шого одужання найменшим дівчаткам!
Джерело: ГАРТ, авторка Аліна КОВАЛЬОВА. Фото Нацполіція
"Час Чернігівський" писав про таке:
