Громадська ініціатива «Меморіал: вбиті росією» продовжує ділитися історіями мирних громадян, які стали жертвами військової агресії росії. Цього разу оповідь особливо щемлива - адже жертвою стала юна, вродлива, талановита студентка музучилища Анна Кушнеренко з Мени. Вона писали пісні та вірші, грала на бандурі, організовувала вуличні концерти, мріяла про сцену. Натомість, усі ці плани обірвала війна.
Березневого дня, втомлена від бомбардувань та прильотів Анна вирішила пробратися до батьків у спокійну Мену…
– З донькою я весь час перебувала на зв’язку, – пригадує у коментарях виданню Сусіди.city Олена Кушнеренко, мама Ані. – Мінімум двічі на день, вранці і увечері, ми говорили з нею телефоном. Так було і в мирний час, нічого не змінилося і з початком війни. 8 березня донька мене привітала зі святом. Була спокійна, як завжди радісна і оптимістична. Нічого не віщувало біди. Хоча, правда, напередодні мені наснився сон такий нехороший про доньку. Я його навіть їй переповіла, але вона заспокоювала і пересилала відео, як вони живуть в погребі: провели туди світло, облаштували місце для відпочинку, занесли мікрохвильовку, чайник…
17-річна Анна Кушнеренко загинула 9 березня неподалік Чернігова. Дівчина хотіла вибратися з міста, потрапила під обстріл. Осколок потрапив у живіт. Від таких поранень зазвичай рятують. У мирному житті. Та у війну це стало фатальним… Поки до місця події дістались лікарі, вона померла.
Хлопець Анни Віталій Скоробагатько (на фото з Анною) того дня був із нею. Він розповідає, що разом із дівчиною вони йшли пішохідним мостом через Десну. Далі їх підвезли військові до місця, звідки треба було дістатися до села Анисова. Тим шляхом йшли ще близько 40 людей. Раптом почався обстріл. Анну поранило.
«Я намагався якось допомогти Ані. Вона спочатку кричала від болю, а згодом просто важко дихала. Її занесли до якоїсь хати ще живою. Осколок потрапив у живіт, і ніхто не ризикнув щось робити, поки не приїдуть медики. Потім прибігла місцева фельдшерка, а згодом приїхала «швидка» з Куликівки. Всіх забрали до лікарні, але Ані вже не було серед нас – вона померла…», – розповідає хлопець.
Анна була жителькою Мени. Навчалась у Чернігівському фаховому музичному коледжі імені Левка Ревуцького.
У Менській міській раді повідомили, що Анна була єдиною донькою у сім’ї.
«Після днів і ночей у нелюдських умовах, під ворожими бомбами та ракетами в охопленому вогнем Чернігові, це дівча намагалося повернутися додому, до батьків… Анечка… Талановита дівчинка-музикант, грала на бандурі. Як же вона співала! Як уміла дарувати людям світло, радість», – написали у міській раді. Загибель менянки стала шоком для всіх, хто її знав.
Тужачи за онукою - померла і її бабуся. На сороковини по Ані померла мама Олени Кушнеренко, пенсіонерка була скута хворобою останні 16 років, але загибель і сум за улюбленою онукою, мабуть, прискорили її смерть.
«Спілкуючись з рідними, знайомими, співробітниками, намагаємося не говорити про Анечку», згадує згорьована мати. І зізнається - час не лікує зовсім.
Світлана Варушичева, викладач музичної школи у Мені, пише у коментарях про Аню:
- Без сліз не можна читати… І чути цю світлу пісню про маму… Наше сонце! Земля пухом… Світла пам’ять…
Читати також: Загинув на шляху додому: 20-річний сіверянин Сергій Доманцевич так і не дійшов до матері та сестер…
