Катерина Сльозко і четверо дітей профілактично вакцинуються від сказу. Вони переселенці з Леонівки Семенівської громади. 23 липня лисиця, яка забрела на територію приватного господарства, контактувала з дітьми.
«Місце уколу не пухне, не пече»
— А вас скільки разів уже вкололи? — запитую Катерину Сльозко.
Вона якраз приїхали з Мени. Старенькі «Жигулі», «трійка», зупинилися під двором. Максим, найменший шестирічний синок, тягне мішечок з макаронами. Старається, радіє, що допомагає.
— Нам теж роблять уколи, — каже співрозмовниця. — У плече. Третій укололи. І ще два треба. Я вакцинуюся і дітки. Микола найстарший, Максим менший, Настя старша, Оля менша. Колють не водночас. 26-го поклали в менську лікарню мене і чотирьох дітей. Не вистачило всім вакцини. Старшим укололи в п’ятницю, 26-го, решті — аж у понеділок. І тепер різниця два дні.
Я написала розписку, що буду привозити. Від Ушні до Мени 20 кілометрів. Їздимо. А що робити?
Трапилося та й трапилося, — міркує. — Що про це думати... Хвилювалася, чи випробувана вакцина. Діти переносять нормально. Колють у руку. Місце уколу не пухне, не пече.
— Ми вісім днів у лікарні були, — каже Оля, донька. — Суп там несолоний.
Вакцинація безкоштовна
— Пацієнти отримують профілактичні щеплення, — коментує Григорій РАЗНОВАН, генеральний директор комунального некомерційного підприємства «Менська міська лікарня». — Вакциною забезпечені. Щепимо за схемою. Головне, що вакцинація безкоштовна.
Хата в Леонівці біля застави
У лікарні дітвору жаліли. Родина Сергія і Катерини Сльозко — переселенці. В Ушню прибули з села Леонівка Семенівської громади. Переїжджали фурою. Із собою везли домашній скарб. Подушки, постіль. Знали, що не на один день.
Поселилися в хаті Ольги Сльозко, Сергієвої матері. Вона живе з чоловіком в його домі.
Над воротами переселенців майорить український прапор. На воротях сохне покриття для підлоги. У дворі хазяйнує Сергій.
— Ми два роки тут, — каже жінка. — У листопаді, числа 27-го, переїхали. Оформлені як ВПО. Внутрішньо переміщені особи. Гроші отримували рік. Я дві тисячі гривень на місяць, на дітей давали по три. Чоловіку не платили, бо він тут був прописаний. Ми й нині ВПО. Але ж грошей не платять. Тож який сенс від наших довідок? Тільки гуманітарку отримувати.
Село Леонівка на самому кордоні. Хата біля застави. Постійно прилітає.
— Там майже нікого нема, — Сергій чує нашу розмову. — Чоловік п’ять лишилося. А було до великого вторгнення більше ста.
Подружжя розказує, що половина хат згоріла. Решта побита. Магазин згорів. Доки є дорога і міст, підвозять продукти. Машиною. З Новгорода-Сіверського переважно. Бо семенівська дорога закрита.
— Що з вашою хатою? Провідували?
— Вікон нема, — розказує господиня. — Плівкою оббиті. А так наче ціла. Ворота трохи пошкоджені. Ми бували там, доки пряму трасу не закрили. А тепер тільки в об’їзд. Через ліс є дорога.
Каже, що не хотіла до останнього їхати з Леонівки.
— Якби не вони, — показує на дітей, — я б і досі там сиділа. Хоча світла нема півтора року. І зв’язок такий... Вежу ж розбили. Як знайдеш мережу десь на околиці, то й подзвониш.
Це було, доки не попало, — гортає фото в телефоні. — Ось двір для господарства. Виноград, навіс під ним. Це літня кухня. Баню видно за другим вікном. Оце сам дім. Це ще воно ціле. А це вже сарай наш, згорів. Це після прильоту.
— Дорога асфальтована, — зауважую.
— І між іншим, ушнянській не чета. Нема ні школи, ні садочка в Ушні. Сімейний лікар раз на два тижні приїздить. Аптечного пункту нема.
— Три котики в нас є, — тулиться до мами Оля. І пригортає руденького. — Це Мурчик, йому три місяці. Послухайте, як муркоче. У нього є трішки бліх, чуть-чуть. За школою дуже скучила, — щебече. — Там навіть іграшки є. Лего (конструктор).
— Оля ходить у школу в Бірківку, — пояснює мати. — Шестеро діток у класі. Якщо закриють, у Мену возитимемо.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Тамара КРАВЧЕНКО. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- «Писок у крові, облізла, на мене прямо перла»: на Чернігівщині застрелили лисицю
- «Щоб вакцинувати від сказу кота чи пса, приходимо додому»
- Хотіли зводить гусей: лисиці не дають дихати, ходять навіть по селу
* * *
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
